Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
партії   клани   партійне будівництво   п'ята колона в Україні   нащадки колишніх окупантів   СПІЛЬНОТА УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

"Партія" вічно вчорашніх... (Памфлет)


3
Рейтинг
3


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
3

За твердженням Арсена Яценюка, в нас нема справжніх партій, хіба що КПУ – уламок КПСС. Але він обіцяє створити справжню партію в Україні...

Укотре переконуюся, що з нащадка колишнього окупанта, як не крути, а не виховаєш громадянина України, навіть якщо він і в народні депутати вибився...

Є в мене один "землячок". Його батьки колись Алєксандром нарекли. Мабуть, на честь Олександра Сергійовича. Тобто великого російського поета Пушкіна. Тілько йому до Пушкіна, як до неба. Не став він поетом. Не доріс. Видно кебети не вистачило. Зате став містечковим чиновником, політиком. Але спочатку був комсомолістом. А ще раніше "октябрьонком", піонером – як же без цього в "нашій" тодішній імперії?! Слід кувати залізо, коли воно гаряченьке! Адже без надійних кадрів у майбутньому не втримаєш імперію. І кували, кували... Ось тоді йому і вбили московські посіпаки в голову його садову "казочку" про "лютих-прелютих бандитів бандерівців". Чому я про це впевнено стверджую – запитаєте – а тому, що і мені ще з дитинства намагалися втовкмачити підступну комуняцьку нісенітницю про "бандитів", та я, на щастя, не піддався завдяки своїй сусідці – учительці Марії Явтухівні, яка розповіла мені правду про національно-визвольні змагання українських патріотів проти окупантів у західно-українських землях. Вона була там, навчала малюків у школі й ледве не загинула від руки перевдягнених у повстанські строї кремлівських енкаведистів. Ця окупантська "практика" відтепер підтверджена ще й розсекреченими компартійними документами.

Та я не про це, а про невдячного тезку великого російського поета, який пізніше доріс до запеклих комуняк, не дивлячись на пікантну "пляму" в своїй біографії. Тут ви резонно запитаєте мене про оту "пляму", і я вам охоче розповім. Якось під час виборів мій "землячок" несподівано зізнався, що він як і його партійний шеф ("проффєссор" Хам і також мій "землячок"; Господи, прости мене, грішного, за такого "землячка"!) також зривав...шапки з нещасних мешканців Луганська. Мовляв, таке життя було тоді на Донбасі, тож нічого тут дивуватись. Але ж чомусь я не зривав, хоча й народився та жив у тому середовищі...

Отож я ось до чого веду: коли став Алєксандр комунякою, згодом став правити моєю Луганщиною. Раптом запахло незалежністю України, тоді він тишком-нишком покинув свою партію й перекинувся до "регіоналів", яка здебільшого формувалась із перекинчиків, а також авантюристів різного гатунку, звичайних бандитів та іншої мерзоти, якій так і кортіло бути ближче до владного коритця, та під надійним "дахом" крутити свої злочинні оборудки. Ось так "наш" Алєксандр і став народним депутатом від "партії" регіонів...

Чому я беру в лапки слово "партія"? А тому, що це в класичному розумінні ніяка не партія, а створений вічно вчорашніми злочинний мафіозний клан, куди залучили активних нащадків колишніх російських окупантів, манкуртів, яничар, звичайнісіньких негідників, покидьків, авантюристів, пристосуванців і просто обдурених людей, які наївно повірили, що це українська партія. Зайвим доказом, що це не партія, може слугувати й така знакова обставина, як гучний вихід із цієї "партії" нещасного Тарасика Чорновола, в якого зрештою проснулись, гадаю, залишки совісті та власної гідності, значною мірою вибитих ще з дитинства, коли його знаменитого й героїчного батька московсько-імперські комуно-фашисти запроторили за грати, а його разом з братом Андрієм примусили відректися від нього...

А вчора, коли я дивився "Свободу" на "Інтері", зайвий раз упевнився, що це таки не партія, бо так гадає і надзвичайно розумний Арсен Яценюк, якого я поважаю і за яким велике майбутнє. Тут я хочу побіжно зазначити й дещо інше. Хоча мені Володимир Литвин і не подобається як людина та політик, але вчора я був приємно вражений, коли він справедливо закинув запеклому ненависнику наших національно-визвольних змагань Алєксандрові Єфремову, що слід уже знати справедливу історію України-Руси (а не вивчати її за сталінським підручником "Краткій курс ВКП (б) "), та героїчного українського народу, серед якого ти живеш і якщо ти його представляєш в українському парламенті, на що у мого "землячка" Алєксандра не знайшлося жодного аргумента, лише обличчя його вкрилося на мить гримасою безсилої люті.

Тож нічого тут дивного – адже що можна очікувати від людини, яка й досі вважає цілком шляхетною оту давню обставину, коли його лідер у далекі совєтські юнацькі роки зривав з дівчаток золоті сережки, а він – хутряні шапки зі своїх луганських земляків...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua