Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
МЗС   дипломатія   зовнішні справи   посольство

РИБА ГНИЄ З ГОЛОВИ, АБО НЕПРИЙДЕШНІ ЦІННОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Mykola | 11.08.2009 11:07

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
0

Українська дипломатія сьогодні – що ховається за лаштунками пафосних заяв та блюзнірством керманичей МЗС? Гола правда про деякі аспекти повсякденного буття українських дипломатів.

Так склалося, що вже далеко не перший рік я маю честь працювати в лавах вітчизняної дипломатії на благо рідної неньки. Вже й за кордоном не раз побував, і в посольствах наших попрацював, і з "діаспорою" поспілкувався, і в складі делегацій наших у різні відрядження поїздив. Звісно, все це за бюджетні, тобто за ваші, шановні читачі, кровні гроші.

До речі, за українськими мірками, далеко не каторжний труд шляхетної когорти Дипломатів з великої літери, які роблять усе для захисту національних інтересів незалежної України, оплачується доволі непогано.

Правда, деякі фрази красиво звучать? Це я на роботі навчився додавати пафосу у пустопорожнє, аби створити враження, що зроблено шось корисне, додати значимості. Думаєте, я один такий?)) Питання, на жаль, риторичне...

Далі я спробую зобразити кілька характерних рис укро-дипломатії (цей термін – мій винахід, яким я неабияк пишаюся. Адже в Україні наразі існує настільки унікальний вид так званої "дипломатії", що він потребує своєї власної назви). Знову ж таки, на жаль, ці риси геть не такі, які б хотілося бачити в дипломатичній службі розвинутої, процвітаючої країни, де панує законність та здоровий глузд.

Але не думайте, шановні читачі, що ви позбавлені цих самих рис. Пам'ятайте – українська дипломатія це точнісеньке віддзеркалення українського суспільства, держави в цілому, політики, да в решті-решт усього, що є і відбувається в нашій славній країні по обох берегах Дніпра. Так що не "абальщайтєсь", як кажуть наші брати-івани, на свій рахунок. Усі в обоймі. Так що можете сміливо приміряти це все на всю нашу рідну Неньку та й на самих себе.

Але почнемо по порядку.

БАГАТО ПАФОСУ ІЗ НІЧОГО або ОКОЗАМИЛЮВАННЯ

Це – один із головних принципів укро-дипломатії. Засадничий, згідно з сучасним канцелярським укро-ново-язом. Людині взагалі-то властиво якось перебільшувати своє значення, але, звісно, шкода, коли це відбувається на шкоду іншим. Скільки різних зустрічей відбувається, підписується меморандумів, протоколів про наміри, навіть угод і договорів, які залишаються лише нічого не вартими папірцями. Але переможні реляції речника МЗС ніколи вам про це не скажуть.

У нас люблять оце видати заурядну 3-хвилинну розмову як за неабияке досягнення, просто прорив. За важливими і загальними фразами, на жаль, приховується банальна порожнеча.

Це взагалі улюблена штука в стінах сірого, як миша, величезного будинку МЗС. Наплести оце аби шо, написати якусь писульку, шо тіпа зроблено стільки, шо капєц, бля буду, і до НАТО ми ближче стали, і до вступу в ЄС наблизилися, і те, і се... А насправді... чергова балаканина.

ФЄТІШ ДОКУМЕНТООБІГУ

Да, з цим у МЗС-а серйозні проблеми. Ментальні, мається на увазі. Формально, кількість написаних листів не має ніякого значення. Але по чому ви думаєте, часто оцінюють, чи добре працює посольство? Правильно, дивляться, скільки листів воно підготувало за рік. Особливо цінуються так звані "ініціативні". Не важко здогадатися, що маються на увазі ті, що підготовлені за власною ініціативою дипустанови, тобто без вказівки "згори". Але ви б почитали ці "ініціативні" бумажки... 90% – це повідомлення про події в країні перебування. Або, по простому, передирання з місцевих газет останніх новин. Непогана робота за 2500 – 4000 доларів на місяць, особливо за нинішніх умов?

Нашим доморощеним дипломатам навіть напрягатися особливо не треба і перекладати з англійської мови (я вже не кажу про якісь там фарсі, арабську, гінді чи ше шось таке) – з розвитком російськомовного сегменту інтернета і перекладачки "рута-плай" все стало набагато простіше! А якби вітчизняні ЗМІ не були такими примітивними та не обмежувалися б передруком повідомлень РИА Новости, то, може, й перекладати було б не потрібно!

А документи в МЗС це предмет особливого піклування. Їх ретельно реєструють, відзначають, до кого вони потрапили на виконання, коли термін цього виконання. Головне – цей термін не прогавити. А то шуму піднімиться... І не важливо, як виконати, головне написати відписку в строк. МЗС дає доручення посольствам, вони відповідають, департаменти пишуть один одному, різні міністерства теж один одному...

Кароче кажучі, обіг документів у природі. Тільки користі від цього... У нас зараз не дипломатія, а бюрократія. Це більше відповідає дійсності. Тільки не думайте, що це легко – писати оце стільки бумажек. Треба грамотна українська мова, вміння сформулювати думку, щось висмоктати з пальця, води налити, розписати про титанічні зусилля МЗС... За таке нелюдське навантаження наші дипломати навіть отримують спеціальну надбавку.

Одним словом, у нас головне не як зробити щось на справді, а як написати папірець. Це, власне, і є кінцева мета.

До речі, а ви в курсі, що Кабміном розроблено спеціальну інструкцію, в якій вказується, яким шрифтом друкувати листи, яка відстань між рядками, яка мають бути береги, як писати номер листа і його дату... Ціле розпорядження Вищого Органу Виконавчої Влади України є на цей рахунок. Я не буду пояснювати, чому це брєд. Хто цього не розуміє – вибачте, ця стаття не для вас, можете далі не читати. Ви й далі продовжуєте жити в Украйні щасливих 70-х – 80-х, коли й жити було краще, й дерева були зеленішими, а повітря – чистішим.

МАШИНУ ЗАМОВЛЯЛИ?

Це може здатися абсурдним та навіть неймовірним, але левову частину часу українські дипломати займалися тим, що зустрічали рідних чинуш в аеропорту, возили їх по місту та країні (і далеко не завжди у службових цілях, часто – просто як "культурна програма" – це державні гроші чому ж і ні), відвозили з готелю до місця переговорів і таке інше. Криза звісно, внесла свої корективи. Зараз в посольствах просто немає бензину. Але криза ж не вічна і рано чи пізно ця практика знову повернеться. Питання – чи не дешевше державі було замість утримувати сотні дармоїдів по всьому світу давати на таксі цим чиновникам? Чергове риторичне запитання.

З цього ми плавно переходимо до наступного розділу –

ДЕРЖАВНИЙ ТУРИЗМ

Навіщо, ви думаєте, наші високопосадовці їздять за кордон цілими делегаціями? Вирішувати важливі питання, захищати інтереси України, відстоювати права наших громадян? Бувають і такі. Але хочу вам заявити одне – ПЕРЕВАЖНА КІЛЬКІСТЬ ЧИНОВНИКІВ КАТАЄТЬСЯ ПРОСТО ТАК! Представники Ради нацбезпеки, секретаріату нашого гаранта, кабміну, інших державних установ – що, мені цікаво, вони можуть, крім того, аби наваяти якогось нікчемного папірця? І таких не сотні. ЇХ ТИСЯЧІ... Колесять по всьому світу... Поїхали, кудись сходили, побалакали, повернулися, написали звіт... Реальної користі – ноль. Але людині (якщо можна віднести до виду "гомо сапієнс" українського чиновника) – приємно. І то добре.

КОРУПЦІЯ та КРАДІЖКИ

Це взагалі пєсня. Це справді окрема історія. Крадуть в МЗС усі. Хто може. І беруть також усі. Кому дають. Звісно, є й чесні люди. Знаєте, скільки їх? Ну, не будемо про сумне.

Шо крадуть? Я думаю, нікого не треба переконувати, що хитра хохляцька натура завжди знайде, шо зпіонерить. В посольствах в цьому плані взагалі ляпота. Контролю – мінімум, звітність формально можна "закрити", звести дебет з кредетом, як-то кажуть.

Наприклад, завгоспи тирять починаючи від скотча та скрепок. Для послів це масштаб звісно дрібноватий, але й цим вони не брєзгують. Звісно, сотні тисяч долярів на цьому не заробиш. Доводиться крутитися, що ж робити. Бюджетні програми на підтримку закордонного українства чи формування позитивного іміджу України за кордоном, бюджетні кошти посольства, консульські операції... Це лише найпростіше. Не одна тисяча північноамериканських монеток перекочувала з вашої кишені на рахунки деяких зацікавлених осіб таким чином, це точно.

Звісно, треба ділитися. Часто бухгалтера в курсі. Інколи вони навіть намагаються виступати проти. Ще, на диво, не перевелися такі. Правда, їх стає дедалі менше. От декілька років тому в одному з українських посольств бухгалтера банально ВБИЛИ. Не хотів, бач, "співпрацювати".

Що вже казати про таку законну формально річ, як те, що у наших з вами послів є по дві службові машини – одна "представницька" – якась крута тачка тіпа мерса останньої моделі чи Ауді, і якась скромніша, але теж, повірте, далеко не жигуль. Вони кажуть, що це їм потрібно для їхнього статусу, бо всі, мол, посли так їздять. Я, коли це чую, офігіваю. Який, блін, статус у посла держави на межі дефолту? Навіщо ця тупа показуха? Після років роботи в МЗС я не маю на це відповіді.

Хоча, врешті решт, посли Уганди, Анголи, Тувалу їздять ще на крутіших тачках...

Взагалі, наші посли катаються оце, як коти в маслі. Отримують купу бабла як офіційно, так і з різних оборудок. Але все рівно залишаються такими ж, як усі, жлобоватими хохлами. Наприклад, за дежавний кошт послу не полагається ані покоївка, ані кухар (за винятком декількох послів в найваживіших країнах). Але ж не будуть представники нашої еліти марати руки такою нешляхетною справою, як прибирання. Але ж і платити зі своєї кишені – жаба душить. Вихід є – махінація! Наприклад, в посольство наймається прибиральниця, чи друкарка, чи щось тіпа того – з дружин комендантів. Але ж працює вона не в посольстві, а за призначенням!

Подібні "дитячі шалості" дозволяють ізрядно подоїти скарбницю посольства. Хоча, для деяких дуже обдарованих діячів і це не межа. Від різних бізнесменів чи мафіозі теж можна отримати чималу добавку до казенного жалування у вигляді "подяк" у конвертах чи переказах на банківський рахунок. Використовуючи дипломатичний імунітет такого можна наворотити...

РОЗДУТІ ШТАТИ

Я твердо переконаний – половину дипломатів можна розігнати з чистою совістю і нікому від цього гірше не буде. Сто відсотків. Не розумію, який сенс тримати п'ятеро здорових лбів в європейській столиці лише для того, аби вони щодня писали якісь огляди місцевої преси та "аналіз" актуальних подій? Відкрий, блін, інтернет, та й прочитай шо тобі треба... МЗСівська "аналітика" це взагалі нєчто! Просто аналіст на аналісті сидить і аналістом править... ЦРУ просто відпочиває. А реальної користі від цієї "аналітики" знову ж таки абсолютний ноль.

ПІДЛАБУЗНИЦТВО

Ноу коментс. Хочеш бути успішним сучасним українським дипломатом – вмій лизати дупу начальству. Ну, цим в Україні нікого не здивуєш.

СОВКОВІ ТРАДИЦІЇ ПОДІЛУ НА КРАЩИХ ТА ГІРШИХ

Хочете одну маленьку пікантну деталь з життя сучасної української дипломатії? Якщо вам знадобиться побувати у справах в колишньому ЦК-овському будинку на Михайлівській, який зараз приютив зовнішньополітичне відоство країни, і зненацька захочеться до туалету, я перепорошую, "по большому", ви зіштовхнетеся з несподіваними перешкодами на шляху до задоволення своїх нехитрих, але через це не менш нагальних потреб.

Справа в тому, що знайти туалетний папір наразі в МЗС-івських туалетах вдається далеко не завжди. Тому, коли дипломати, які працюють на третьому поверсі, чомусь зустрічаються біля туалета на другому – зрозуміло, що вони там робили.

Правда, цікавий момент. В туалеті на 6 поверсі, самому престижному (там сидить міністр та його перший зам – але в них окремі туалети), папір завжди є, да і сам туалет там за дивним збігом обставин покраще, ніж решта – і сушилка для рук є, і унітази стоять, а не вокзально-гідропарковські "толчки", що зіяють в інших кабінках для усамітнення в міністерстві.

Ви запитаєте, навіщо стільки уваги приділяти такому пустяку? Справа в тому, що ця ситуація абсолютно точно відображає загальну ситуацію як в МЗС, так і в усій Україні. Чомусь керівництву все краще, а підлеглим – погірше. Старий совковий принцип. Але для нормальної людини він не може бути прийнятним. Чому, якщо я обіймаю нижчу посаду, я маю ходити до гіршої столової? Чому для міністра один вхід, а для решти – інший? Чому у послів страховка покриває більше медичних послуг, ніж у інших дипломатів? Чому ті, хто на шостому поверсі, можуть сидіти на унітазі, а ті, хто нижче, мають тужитися на корточках? Чому розрив у зарплаті в міністерстві досягає 1000 (ТИСЯЧІ!!!) відсотків?

Ще по темі туалетів, декілька років тому ваш покірний слуга зайшов в один з них та побачив над одним "толчком" оголошення прибиральниці – "Шановні дипломати! Змивайте за собою воду!". Отакі от інтелигенти пашуть на Михайлівській, 1.

Висновок у мене один – наша псевдо-дипломатія продовжує жити реаліями середини ХХ сторіччя, шановні читачі. Як і вся система влади, державної служби і управління, та й вся країна зрештою. Їх коефіцієнт корисної дії мінімальний. Чиновники самі собі вигадують завдання, самі перед собою звітують, таке собі життя в окремому мікро-космі. Вони загнивають. Я переконаний – цілковитий колапс неминучій...

Тільки не треба дуже сильно обурюватися. Адже до цього доклало руку усе, без винятку, населення України. Хто дає чиновникам хабарі? Хто їх вибирає? Хто мовчить про проізвол та беззаконня? Хто їх терпить? Ми з вами...

Ви скажете, а що ж робити, і шо ти робиш, раз такий розумний? Я вибрав свій варіант. Намагаюся будувати свою маленьку Україну. Не беручи того, що мені не належить. Намагаючися допомагати іншим. Живучи чесно. Не боючися сказати, звідки в мене кожна копійка. Це дрібниці в національному масштабі. Але для мене це набагато важливіше, ніж продажний президент, прем'єр, спікер, депутати, уряд...

Не судіть строго за може де-не-де зайву емоційність, чи відсутність доказів, імен, явок. Це мої враження і моя суб'єктивна думка. Вважайте це спробою дати пересічному громадянину України уявити собі, чим живе сучасна українська дипломатія. Вам вирішувати – вірити мені, чи ні.

МИКОЛА ДЗУСЬ

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua