Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги
Економіка   соціальна нерівність   диференціація доходів населення   соціальна справедливість

Європеїзація через латиноамериканізацію чи шлях до занепаду?


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

В європейських країнах показники диференціації доходів населення розглядаються як важливий фактор соціальної стабільності і економічного зростання. Натомість в Україні відсутня навіть об'єктивна оцінка показників соціальної нерівності, а її зменшення як мету не ставить ні влада, ні жодна з провідних політичних сил

"Наше стратегічне завдання – утвердження України як успішної європейської держави з міцними державними інститутами і конкурентною економікою, інтегрованою в європейську" (П. Порошенко).

Красиві слова. Але насправді тенденції, що реалізуються в цей час в економіці ЄС – це подальше зниження питомої ваги у ВВП матеріального виробництва (сільське господарство, гірничодобувна і металургійна промисловість, виробництво одягу, взуття та інших товарів масового попиту) з одночасним розвитком таких галузей, як автомобілебудування, машинобудування, хімічна промисловість та електротехніка, тобто галузей з високою доданою вартістю.

Натомість в Україні відбуваються прямо протилежні тенденції – в промисловому виробництві питома вага машинобудування включно з автомобілебудуванням та виробництвом електротехніки за 7 місяців 2017 року склала лише 6,3%, а хімічної промисловості – 2,6% при тому що частка промисловості у ВВП на сьогодні становить менше 25%.

За основними рисами економіка України більше нагадує латиноамериканську, ніж економіку європейської країни.

Економіка країн Латинської Америки відзначається нестабільністю розвитку, залежністю від іноземного капіталу, високою інфляцією

Починаючи від іспанської та португальської колонізації Латинська Америка розглядалась як джерело сировини для Європи, а потім і для США та Японії. І зараз вона виступає в тій же ролі. Її частка в світовому експорті менша від частки населення. Торгівля на 2/3 ведеться із США, Західною Європою та Японією, тільки 13% її реалізується в межах самої Латинської Америки. Країни регіону стали величезними боржниками розвиненого світу.

Впровадження МВФ фінансової дисципліни серед боржників та зростання торгових прибутків, що можна було використовувати на виплату боргу, стало причиною чистого відпливу фінансових ресурсів з регіону. Це відбувалося одночасно з відносно повільним зростанням цін на первинні товари, що становили 80% експорту Латинської Америки. Отже, лібералізаційна економічна стратегія, проведена на вимогу Міжнародного валютного фонду, спричинила у країнах регіону на початку 80-х значний економічний спад. Економічна криза і програми МВФ, за визнанням експертів ООН, значно погіршили і соціальну ситуацію.

Економічна прірва між багатими та бідними в більшості латиноамериканських країн є більшою, ніж на інших континентах.

.

Для оцінки диференціації доходів використовується безліч показників. Зокрема, поширення набуло оцінювання диференціації доходів за допомогою кривої Лоренца і розраховується на її основі коефіцієнта Джині

У випадку абсолютно рівного розподілу, кожна група населення має дохід, який пропорційний її чисельності. У випадку повної нерівності розподілу (коли лише один член суспільства отримує дохід) крива спочатку "прилипає" до осі абсцис, а потім з точки (1;0) скачкоподібно переходить у точку (1;1). Будь-яка інша крива Лоренца буде міститися між кривою абсолютної рівності і кривою повної нерівності

Коефіцієнт Джині визначається як відношення площі фігури, що знаходиться між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца, до площі всього трикутника. Чим вище значення коефіцієнту, тобто чим ближче він наближається до одиниці, тим більша диференціація в розподілі сукупного доходу між окремими частинами населення країни.

Грубішими, але вельми наочними і часто використовуваними показникам нерівності в доходах є децильний та квнтільний коефіцієнти.

Децильний коефіцієнт диференціації доходів населення обчислюється шляхом зіставлення статистичних даних про доходи 10% представників найбагатшої верстви населення і даних про доходи такої ж кількості малозабезпечених громадян. За оцінками дослідників оптимальним є значення децильного коефіцієнту від 5 до 7. Саме на такому рівні намагаються підтримувати значення коефієнту більшість європейських країн Найнижче значення даного коефіцієнта мають Швеція, Данія і Фінляндія. У цих країнах показник коливається в межах 3-4.

В латиноамериканських країнах децильний та квінтільний коефіцієнти вимірюються, як правило, двозначними цифрами.



У науці вважається, що наближення значення коефіцієнта до 10 створює в країні умови для соціальних хвилювань. Народ почне висловлювати своє обурення чинною владою, і можливе виникнення заворушень.

Показники нерівності доходів в Україні

За даними Державної служби статистики України квінтільний коефіцієнт (найбагатші 20 % до найбідніших 20 %) вже кілька років становить 1,9

За таких значень децильний коефіцієнт має бути менше 3, тобто краще, ніж скандинавських країн. За оцінками ООН на підставі офіційної інформації він дорівнює 5,9, що менше, ніж у Швеції (6,2).

Водночас якщо різниця в оплаті праці 1% найбільш забезпечених і 50% найменш забезпечених працівників в скандинавських країнах становить 7,1 разу, в європейських країнах – 11,7, у США – 24, то в Україні – 43,3 (!) разу

Відповідно до звіту ПРООН щодо людського розвитку в Україні на сьогоднішній день за межею бідності живе близько 60% населення. За таких обставин реальне значення децильного коєфіцієнту за оцінками експетрів перевищує 40.

Інформація Держстату України з питання диференціації доходів не є об'єктивною і не може бути використаною для оцінки соціальної нерівності.



Вплив соціальної нерівності на розвиток економіки

Якщо розподіл доходів, наведений на кривих Лоренца для значень децильного коефіцієнту низького (4), оптимального (7) і високого (50) відобразити в натуральному вигляді, то для однакової грошової маси вони набудуть вигляду відповідно до діаграми.

При цьому видно, що для низьких значень децильного коефіцієнту доходи найбідніших сімей будуть в кілька разів більшими, ніж при високих. Очевидно, що це значно зменшує споживчий попит, а, відповідно, і негативно впливає на економічний розвиток.

.

.

Будь які системи – біологічні, технічні, соціальні – побудовані на загально організаційних законах, тому процеси, що відбуваються в економіці певною мірою можна розглядати як фізичні.

Кругообіг грошей – рух грошей у процесі виробництва та обігу, в ході якого вони здійснюють повний оборот.

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Як видно зі схеми кругообігу весь грошовий потік проходить через домогосподарства, тому саме їх доходи та витрати є найбільш відповідним сегментом для аналізу функціонування системи і впливу на її розвиток.

З метою такого аналізу наведений раніше розподіл доходів при різних значеннях децильного коефіцієнта (ДК) окремо для кожного значення порівняно з середнім рівнем витрат. При цьому з метою наявності та спрощення доходи розбиті на децилі з фіксованим значенням величини доходів в кожній групі.

На підставі аналізу співвідношення мінімальних доходів та середніх витрат в різних країнах прийнято, що для ДК=4 це співвідношення становить 2,2 рази, для ДК=7 – 2,5 рази, для ДК=50 – 4 рази.

Вплив взаємодії доходів і витрат при оптимальній диференціації доходів населення (провідні Європейські країни)

З діаграми видно, що нестача доходів до середнього розміру витрат у децильних груп 1-7, дорівнює перевищенню доходів над середніми витратами у дицильних груп 8-10. Тобто, існує рівновага між доходами і витратами. Це свідчить про те, що наявна грошова маса повністю задовольняє потреби кругообігу грошей. Такі фінансові системи стабільні і забезпечують сталий економічний розвиток.

.

.

Вплив взаємодії доходів і витрат при малій диференціації доходів населення (Скандинавські країни)


При низькій диференціації доходів населення різниця між середнім рівнем витрат та доходами децильних груп 1-7 перевищує різницю між доходами та середнім рівнем витрат груп 8-10. Це означає, що споживчий попит перевищує пропозицію, тобто наявної грошової маси в системі недостатньо для забезпечення обігу, що, в свою чергу, призведе до підвищення цін для збалансування системи.

Високі ціни сприятимуть залученню інвестиційних коштів.

Надходження інвестиційних коштів викличе зростання економіки та природне підвищення доходів населення.

Вплив взаємодії доходів і витрат при великій диференціації доходів населення (Латиноамериканські країни та Україна)


При значному рівні соціальної нерівності перевищення доходів над середнім рівнем витрат багатих значно більше різниці між середнім рівнем витрат та доходами малозабезпечених.

Тобто наявна грошова маса перевищує потреби обігу. За таких обставин реальні гроші будуть виводитися з обігу. На зовні – через офшори, через закупівлю дорогих і не дуже імпортних товарів, через створення бізнесів за кордоном, через банківські зловживання тощо. Або просто шляхом виведення готівки поза банківській обіг, про що свідчать декларації народних депутатів і вісокопосадовців. Але навіть якщо виключити тіньові канали виведення грошей, все одно вони будуть виводитись з обігу через їх надлишок.

За такої ситуації значне адміністративне підвищення мінімальної заробітної плати, викликає підвищення споживчого попиту, яке, в свою чергу тягне за собою підвищення цін. Але, на відміну від "скандинавського" варіанту, грошей в системі достатньо, щоб забезпечити попит. Тому може відбутися лише тимчасове пожвавлення економіки в короткостроковому періоді. Збільшення доходів малозабезпечених з часом нівелює інфляція, натомість збільшаться доходи власників бізнесу, перш за все крупного, і ще більше розшарування населення і, в підсумку, зменшення споживання.

Яскравий приклад – ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Незважаючи на отриману від держави дотацію у 800 млн. грн., виробництво не збільшилось, а ціна на курятину виросла майже у 1,5 рази. Натомість фабрики напівфабрикатів будуються в інших країнах.

Адміністративне підвищення низьких доходів без впливу на високі не призводить до суттєвого поліпшення ситуації в економіці. Кошти і надалі будуть виводитися з потоку, відповідно кругообіг грошей буде послаблюватись і для підтримки потребувати зовнішніх надходжень. Але навряд чи такий стан може сприяти залученню суттєвих інвестицій. Навіщо вкладати в економіку гроші, якщо вони звідти витікають? Теза про дешеву робочу силу як одну із складових привабливості інвестиційного клімату принаймні дивна. Дешева робоча сила – це ознака малого обсягу ринку. Тому тут цікаві лише сировинні галузі або "високотехнологічні" виробництва на кшталт виготовлення джгутів для електромереж автомобілів, продукція яких експортується для створення більш високої доданої вартості.

За таких обставин уряд вимушений запозичувати реальні гроші і друкувати номінальні.


За даними Національного банку України за період з 2000 по 2016 роки грошова маса зросла в 34 рази.

За цей же період в Сполучених Штатах, єврозоні та Японії збільшення грошової маси склало менше, ніж 3 рази.

Відповідно національна валюта протягом цього терміну знецінилася по відношенню до основних в 5 разів, а індекс споживчих цін за даними Держстату України склав 731,4%.

Як видно з графіку, особливо інтенсивно ситуація почала розвиватися приблизно з 2004 року, тобто коли в Україні остаточно сформувався олігархічний бізнес.

Тривалий характер знецінення національної валюти та падіння економіки свідчить про системну кризу, яка вимагає відповідних управлінських впливів. Натомість те, що в проект бюджету на 2018 рік закладається подальша девальвація гривні більше ніж на 10% свідчить про відсутність бачення шляхів її подолання.

Водночас очевидно, що управлінські впливи мають бути направлені в першу чергу не на залучення нових позик від МВФ та з інших джерел, а на залучення потоку "зайвих" грошей у внутрішній кругообіг. Як вже відзначалось, з системного погляду найбільш ефективним сегментом для таких впливів є доходи домогосподарств.

Шляхів може бути багато і вони відомі, але необхідною умовою є налагодження об'єктивних вимірювань показників соціальної нерівності, ефективного контролю за доходами і впровадження прогресивної шкали їх оподаткування з одночасним стимулюванням створення нових робочих місць і капіталізації бізнесу.

Саме про це говорить Вернон Сміт, Лауреат Нобелівської премії: "Найважливіше – максимально спростити вхід нових підприємств. Бізнес не можна розглядати як спосіб зібрати більше грошей. Він повинен розглядатися як спосіб стимулювання зростання економіки. Не стягуйте податки з бізнесу. Це нерозумно. Збирайте податки з доходу людей, з дивідендів власників".

Податкову систему Швеції, та й інших скандинавських країн, можна охарактеризувати фразою: необхідно зробити все, щоб було просто заробити гроші (тому всі скандинавські країни серед кращих в рейтингу "Doing business") і складно – великі гроші (і тому ставка податку на доход змінюється від 0 до 56,4%)

У більшості провідних економік доходи фізичних осіб обкладаються по прогресивній шкалі з досить високими рівнями у верхній частині. Наприклад: Австралія 0-45 %, Австрія 0-50 %, Бельгія 25-53,7 %, Великобританія до 50 %, Німеччина 14-55 %, Греція 0-45 %, Данія 38-60,2 %, Ізраїль 10-47%, Індія 10-30%, Італія 0-48,6 %, Китай 5-45%, Норвегія 28-51,2%, Португалія 0-49 %, США 0-41,9 %, Фінляндія 8,5-49 %, Франція 0-75,0%, Швеція 0-56,4 %, Японія 5-50 %, .

В Сполучених Штатах ставки податку прогресивні, вони становлять для сімейних пар: при доході до 36,9 тис. Дол. – 15%; 36,9 – 89,2 тис. Дол. – 28%; 89,2 – 140 тис. Дол. – 31%; 140 – 250 тис. Дол. – 36%; понад 250 тис. дол. – 39,6%. При цьому не обкладаються податком благодійні внески, що дає можливість активно залучати приватні кошти в гуманітарну сферу.

Подібна шкала застосовується і для прибутку компаній, але їм надається податковий кредит у разі реінвестування. Це стимулює капіталізацію економіки взагалі і інноваційний розвиток зокрема.

В Україні – протилежна ситуація. Лінійна шкала оподаткування з універсальною ставкою 18% і знижена ставка на дивіденди – 5%. Фактично це означає регресивну систему оподаткування, оскільки основний доход багатих становлять саме дивіденди.

Так, з отриманого, згідно декларації, в 2014 році доходу 369 млн. грн. відомий бізнесмен і політик сплатив податків близько 18 млн. грн., тобто близько 5%. Іншим відомим чиновником за 2016 рік було задекларовано 15,8 млн грн доходу, з яких сплачено податків понад 1,5 млн грн, тобто 10%. Так це публічні люди, які, напевно, показують свої статки більш-менш чесно.

До того ж владою приймаються рішення, які лише стимулюють подальше розшарування. Так, керівникам окремих державних компаній призначаються заробітні плати, еквівалентні $500 тис. в річному вимірі, що більше, ніж у президента США ($400 тис). Можливо їх інтелектуальні та адміністративні таланти того варті, але в багатих Сполучених Штатах працівник з таким доходом сплатив би майже $180 тис податку на доходи, в провідних європейських – ще більше, а в найбіднішій серед країн континенту Україні – лише еквівалент $90 тис.

Відповідно до досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім.Птухи НАН України і в Україні, і у США внесок заможнішої половини платників податків перевищує внесок біднішої половини. Але якщо в Україні заможніші сплачують 63,7% загальної суми податків з населення, то у США – 97,8, а бідніша половина, – відповідно, 36,3 і 2,3%. Найзаможніші 10% платників податків в Україні забезпечують 20,2% загальної суми надходжень з населення, а у США – 70,5. Однак найяскравіша різниця у внеску 1% найбільш заможних: в Україні внесок цієї категорії становить 4,4% загальних надходжень, а у США – 36,7 (варто ще згадати, що у США представники верхньої центилі отримують 35% загальних доходів, а в Україні – 39). Причин такої різниці багато, але головними видаються більше поширення практики ухиляння від сплати податків в Україні та відсутність реально прогресивної шкали оподаткування.

В підсумку якщо в США питома вага ПДФО в консолідованому бюджеті без урахування соціального страхування наближується до 50%, в Німеччині становить близько 40%, то в Україні – на рівні 20%.

На рівні 20% питома вага цього податку і у Франції, але там мінімум, що не обкладається податком, перевищує 25 тис. євро, тобто понад 2000 євро на місяць при мінімальних заробітках на рівні 1200-1300 євро. Це означає, що незаможні французи взагалі не сплачують цього податку.

Основними наслідками нерівності є консервування бідності, макроекономічна нестабільність, звуження можливостей економічного зростання і поширення корупції, тотальна недовіра до влади.

Латиноамериканським країнам значне розшарування населення багато в чому дісталось в наслідок від колоніального минулого. Натомість останнім часом ними впроваджуються заходи, направлені на зменшення соціальної нерівності, зокрема і прогресивне оподаткування. В провідних країнах регіону максимальні ставки податку на доходи становлять: Аргентина – 35%, Бразилія – 27,5%, Чилі – 40%, Мексика – 35%.

Натомість Україна рухається в протилежному напрямку, і, на жаль, цілі зменшення диференціації доходів населення ніхто не ставить. Ані в олігархічна влада, яку це не цікавить, ані жоден з політичних або громадських рухів. Лише одна політична сила з неоднозначною репутацією послідовно відстоює прогресивне оподаткування доходів.

Але якщо нема цілей, не буде і результатів. Можливо, за рахунок іноземної підтримки, чергової глибокої кризи вдасться уникнути, можливо буде невелике зростання, навіть окремі сплески, проте в цілому без реальних реформ в політиці доходів суттєвих зрушень з подолання занепаду та стагнації не відбудеться.

Чудес в економіці не буває. Як і в фізиці або математиці.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua