Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги
Леонід Яковишин   Бобровиця   Земля і воля   Чернігівщина   Валерій Куліч   ремонт і будівництво доріг   влада і бізнес

Ініціативу голови ОДА щодо дольової участі в будівництві нових доріг підтримуємо: з 32 км автошляху Бобровиця – Козелець ТОВ "Земля і воля" побудує за кошти господарства 12 км, будівництво решти 20 км бере на себе облдержадміністрація.

Svetilo pravdy | 25.01.2017 12:39

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Губернатор Чернігівщини Валерій Куліч ініціює дольову участь бізнесу в будівництві доріг, Приклад ефективної співпраці владних інституцій з бізнесом, можливо, стане нормою в питаннях взагалі розвитку області.Це залежить від обох сторін.

Пропозицію голови Чернігівської обласної держадміністрації Валерія Куліча долучитися до його ініціативи щодо залучення коштів виробників та інших представників бізнесу до програми будівництва доріг в області одержав безпосередньо від Валерія Петровича під час зустрічі з ним у Чернігові.



Не приховую, спочатку навіть здивувався – скільки вже тих дорожніх ініціатив провалилося. Одну з останніх – Одеську – надто голосно розрекламував колишній губернатору Саакашвілі, кожного дня по телебаченню показували. І конкретне джерело фінансування узаконили в порядку експерименту: дозволили направляти на дорожнє будівництво кошти від перевиконання бюджету на найбільшій в Україні Одеській митниці, – і з того нічого не вийшло. Правда, цей "заслужений піарщик" не зміг організувати повне освоєння більше мільярда гривень, виділених з різних джерел фінансування на будівництво автобану міжнародного значення... Такі українські реалії. А наш губернатор ініціює дольову участь бізнесу в будівництві доріг, що на перший погляд виглядає малоймовірним, принаймні, чогось подібного не чув з жодного куточка України.



Одначе, коли швидко вгамував здивування, то зрозумів найперше, що губернатор не випадково звернувся за підтримкою такої ініціативи передусім до мене, оскільки наше товариство давно вже долучається своїми коштами і своєю бригадою до підтримання доріг в належному стані на території Бобровицького району. Для розширення цієї благодійної справи придбали навіть новий асфальтний завод за 25 мільйонів гривень, шляхово-ремонтну техніку оновлюємо. Найбільша наша добровільна участь у вирішенні дорожньої проблеми була в 2016 році – витратили на це більше двадцяти мільйонів гривень. Крім ремонтів на дорогах до Кобижчі, Нової Басені, Ярославки, Марківців, вперше на чималій протяжності – більше двох кілометрів між Старою Басанню і Пісками – поклали нову асфальтівку, перед цим привівши в порядок узбіччя, звільнивши його від чагарників і перерослих аварійних дерев. Решту три кілометри наново заасфальтуємо в цьому році.



Отже ініціатива губернатора виникла, як кажуть, не на голому місці, мабуть, керівник області опирався й на наш досвід? Пригадалася мені й свіжіша інформацію про поширення Одеського експерименту – направляти на будівництво доріг кошти від перевиконання бюджету на митниці – на всі області. Бо до пілотного проекту, крім Одеси, долучили були й Івано-Франківськ та Львів, де спрацювали успішно. Зовсім недавно читав у ЗМІ, що й чернігівські митники працюють з великим перевиконанням бюджету. Тобто, наш голова області Валерій Куліч звернувся до місцевого бізнесу з ініціативою, не зі стелі взятою, ще й, видно, не з порожніми руками – в бюджеті будуть гроші на дольову участь обласної держадміністрації в будівництві нових доріг. Слово – за нами.



Ініціатива голови області щодо будівництва нових доріг не завершиться Козелецьким напрямком. Це стане лише початком – нові асфальтівки будуть покладені по всьому Бобровицькому району, оскільки ми першими підтримали пропозицію голови облдержадміністрації не обіцянками, а дольовою участю, яка на першому етапі обійдеться товариству "Земля і воля" так... мільйонів у тридцять. Отже Бобровиччина по праву претендує на пілотний проект з будівництва нових доріг з дольовою участю бюджету і бізнесу. Днями відбудеться моя зустріч з начальником Служби автомобільних доріг у Чернігівській області Володимиром Гуземою, на якій детально погодимо нашу співпрацю у виконанні планів губернатора щодо нових доріг у нашому районі. Сподіваюся, що тепер стануть долучатися до цієї важливої справи й інші сільгоспвиробники та місцеві бізнесмени. До того ж, у районі вже є перший досвід: в складчину зібрали понад 600 тисяч гривень і відремонтували одну розбиту ділянку дороги. Не виділило й гривні для цього лише сімейство фермерів Фенюків – чи то від надмірної жадності, чи через якийсь дурнуватий принцип. Хоча мав би бути інший принцип: живеш, працюєш у районі, непоганими статками обростаєш, – тож і району допомагай, на той світ із собою нічого не забереш.

Можливо, хтось скаже, що платить цільовий податок на дороги, закладений у вартість пального. Наші такі податки обраховуються мільйонами, а куди вони дівалися, то вже не до нас питання. Нарешті, завдячуючи ініціативі губернатора, за кошти бюджету і дольової участі ТОВ "Земля і воля" буде виконаний великий обсяг робіт на автошляху між двома райцентрами. По тій дорозі їздить транспорт не стільки "Землі і волі", як інших сільгоспвиробників і численних торговельників. Придивіться, якими фурами хазяї магазинів доставляють у Бобровицю будівельні матеріали, побудову техніку, продовольчі товари. А чи цікавиться хто, скільки податків вони "відстьогують" у районну скарбницю? Може, і їм пора вже долучитися до будівництва доріг, взагалі благоустрою в районі? Адже багачами стають на цій землі, гляньте, скільки вже понабудовували для себе. Приватні автоколони створюються, автомобільні перевезення пасажирів і частини вантажів теж у бізнесових руках. У самій Бобровиці офіційно зареєстровано більше трьох тисяч автомобілів, а з районом – далеко за чотири тисячі перевалить. Нашого – й 10 відсотків немає. Їздять по дорогах і вулицях району й 60-тонні зерновози, переважно до приватного хлібоприймального підприємства, хлібної бази 83 і залізничної станції. Але чи хоч один метр дороги відремонтував хтось із тих перевізників?

Для такої армади колісної техніки потрібні нові міцні дороги, оскільки старі будувалися давно, і згідно з розрахунками на значно менше навантаження. Сподіватися лише на державний бюджет – марно. Та й, якщо покласти руку на серце, то далеко не всі власники транспортних засобів добросовісно поповнюють той бюджет, а їздити по хорошій дорозі люблять, тільки щоб ті дороги хтось будував, і за чиїсь гроші.

До речі, у Бобровицькому районі дороги ще й не такі страшні, якщо порівнювати з дорогами інших районів області. А поїдьте в Миколаївську, Одеську, Херсонську області – там побачите й суцільні танкодроми замість доріг.

Порівняно непогано виглядає наш район й з інших параметрів: вважається кращим в області з аграрного виробництва, зарплата сільгоспвиробників і оплата за паї – теж орієнтири для інших, стабільна ситуація з виплатою зарплати бюджетникам, житлове будівництво не припиняється, дитячі садочки відроджуються, школи вчасно ремонтуються, районна лікарня здобула право бути госпітальним округом, намічається програма здешевлення і покращення медичної допомоги, до чого долучається й "Земля і воля". Про нове дорожнє будівництво вже говорив. І ось таку адміністративну одиницю, що у фінансовому і соціальному плані вважається кращою в області, деякі місцеві "князенята" прагнуть розірвати на хутори, де на одного холопа буде п'ятеро знаті.

Взяти хоча б конкретний приклад щодо бажання декого створити на базі Новобасанської сільради об'єднану громаду. Що, від цього краще заживуть пересічні люди, пенсіонери? Може, з'явиться можливість більше заробляти – такого навіть не обіцяють. Держава кине кілька мільйонів подачки? Але то разова допомога, вона піде передусім на кабінети і зарплати кількох десятків штату адміністрації громади. Є у Новобасанській сільраді й свої гроші, одержані за оренду земель запасу і резерву. Але тієї землі скоро може не стати – понад 600 гектарів голова Левченко прагне увести у межі села, після чого та земля розійдеться по руках. І не тільки та. На заваді дерибану землі стоїть районна рада, а в об'єднаній – руки розв'яжуться. Хоч крім орендної плати за землю, другого такого джерела поповнення бюджету в Новій Басані немає, бо й промислового виробництва та легалізованої сфери побуту немає. Те можна було створити й без децентралізації. А де людей лікуватимуть, коли заживуть самостійно? В селі немає окремого дитячого садочка, приміщення будинку культури розвалюється... І взагалі, як виживатиме об'єднана громада після припинення подачок з бюджету на освіту, медицину, культуру, іншу соціалку? За які кошти дороги ремонтуватиме, адже й на дольову участь їх не буде? А після поспішної реформи все спихнуть на низи, в тому числі й відповідальність за закриття шкіл, медичних і культурних закладів, якість доріг.

На початку цієї реформи Київ радив об'єднуватися навколо спільних проектів економічного і соціального розвитку територій з новими робочими місцями, з додатковими джерелами наповнення бюджетів. Але цей шлях складний, для проходження по ньому потрібно мати розум, уміння і відповідальність перед людьми та державою. Покажіть мені таких ініціаторів. Наскільки мені відомо, вони переймаються лише формуванням свого "кабінету міністрів" – громади ще не створили, а посади вже розділили. Окреслені й шляхи наповнення власних кишень – як корупційні, так і легальні. Он голова Нової Басані Левченко, ще не будучи "самостійним", 12 тисяч премії собі виписав. А якщо стане "князьком"?...

У Бобровиці ж намітилося очищення від політичних чвар, що неодмінно посприяє розвитку місцевої економіки, вже й нові проекти намітилися. Розбудову єдиної самодостатньої Бобровицької громади підтримують у області, отже буде й стартова фінансова допомога. Й з ініціативою нового дорожнього будівництва губернатор звернувся в Бобровицю, а не в Нову Басань, і навіть не в жодну з уже створених у області об'єднаних громад. Мабуть-то проаналізував, де є економічна можливість втілити важливу пропозицію в життя, щоб потім, опираючись на конкретний досвід, поширити її по області, а за тим – і по Україні.

Розмов, що проблема якісних доріг одна з найболючіших для нашого суспільства, вже чули й перечули. Часом і гроші великі закопували в дороги, але якість продовжує шкутильгати по вибоїнах. У дольовому проекті держави і бізнесу, переконаний, будуть інші вимого й до ефективності використання коштів, й до якості робіт – це буде контролювати кожен, хто внесе свою долю в дорожнє будівництво.

По життю я хлібороб і будівничий, тож і хочу, щоб зверталися до мене не за подачками, а із взаємовигідними пропозиціями та ініціативами розвитку тієї громади, в якій десятиліттями живу й працюю, і вже немало зробив конкретного. Переконаний і в тому, що для подальшого розвитку території більше можливостей має стабільна, не порвана на хутірські об'єднання громада з належною економікою й інфраструктурою. Це на практиці довели пострадянські країни східної Європи, де не галопом, а виважено й роками проводили розумну децентралізацію органів виконавчої влади та самоврядування.

Приклад ефективної співпраці владних інституцій з бізнесом показав голова обласної держадміністрації Валерій Куліч. Чи стане це нормою в питаннях взагалі розвитку області – залежить від обох сторін. Пам'ятаймо, що все щасливе й заможне йде від землі і уміння працювати на ній. Дурня, брехня, недолугість і зажерливість – то найлютіші вороги нашому суспільству. Не очистившись від того зла, і не взявшись за розум, – ніякі реформи, ніякі європейці чи американці не допоможуть нам.

Леонід Яковишин



Герой України, генеральний директор ТОВ "Земля і воля"










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua