Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Диференціація доходів   податки   податок на доходи фізичних осіб   коаліційна угода

Кулька чи булька, або роздуми з приводу коаліційної угоди


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Одною з головних причин кризових явищ в економіці України є надмірна диференціація доходів населення. Чи стане вирішення цієї проблеми одним з головних завдань уряду? Приводів для оптимізму поки що недостатньо...

Кулька чи булька, або роздуми з приводу коаліційної угоди
Революція, вибори на фоні війни, коаліційна угода, міністри-іноземці – що отримаємо на виході?

Як би хто не оцінював події, що відбуваються в Україні з кінця 2013 року, але будь-який фахівець, хоч трохи знайомий з теорією систем, напевно погодиться з тим, що Україна переживає звичайну системну кризу, яка і повинна була рано або пізно відбутися в системі управління, що культивувалась у країні практично від дня утворення й достигла свого апогею при В. Януковичу. Навіть події В Криму та на Донбасі є наслідком цієї кризи, а іноземне втручання – лише намагання тамтешніх вождів взяти те, що погано лежить.

Можна назвати багато причин, що призвели до нинішнього стану, але головною є те, що за всі роки незалежності влада, яка навряд чи коли-небудь розуміла, що економіка – це наука про господарювання, а не про залучення бабла до власної кишені, ніколи не звертала уваги на зростаючу диференціацію доходів населення.

Між тим різниця в доходах має цілком конкретний вимір і описується низкою показників.

Однією з форм відображення диференціації населення за рівнем матеріального добробуту є децильний коефіцієнт – відношення доходів 10% самих багатих людей до 10% самих бідних. По оцінці експертів ООН в Україні він становить 45 разів.

Для порівняння, найнижчий децильний коефіцієнт – у скандинавських країнах Данії, Фінляндії й Швеції – 3-4. У Німеччині, Австрії й Франції цей коефіцієнт варіюється від 5 до 7. Таке співвідношення економісти вважають оптимальним. Як тільки децильний коефіцієнт досягає 10, у країні з'являються умови для соціальних безладів.

Але справа не тільки, можливо і не стільки в продукуванні соціальної напруги, а й, що більш драматично для економіки, у стимулюванні виведення капіталу за межі країни.

Реальний розподіл доходів показує крива Лоренца – графік, що демонструє ступінь нерівності в розподілі доходу в суспільстві, галузі, а також ступеня нерівності в розподілі багатства.

З огляду на цей розподіл та розбивши, за для наочності та з метою спрощення, населення на 10 груп з умовно рівними доходами усередині кожної групи, спробуємо зрозуміти, що відбувається в економіці у випадках, якщо децильний коефіцієнт близький до оптимального (7) і є високим (40). Відповідна інфографіка наведена на малюнках. Крім розподілу доходів (стовпці блакитного кольору), на діаграмах червоною лінією відображений середній рівень споживання за припущенням, що він втричі вищий за рівень мінімальних доходів. Зрозуміло, що обсяг доходів, що бракує для груп, рівень споживання яких нижче середнього (відображені жовтим кольором), компенсується за рахунок груп з більш високими доходами. Ці кошти відображені на графіках змішаним (салатовим) кольором.

Як видно з малюнка, для економіки, де різниця в доходах оптимальна, має місце рівновага між доходами та споживанням, або коштів більше багатих громадян недостатньо для повної компенсації різниці між середнім рівнем споживання й доходами менш забезпечених груп. При цьому чим нижчий децильний коефіцієнт, тим більше така нестача.

Слід зауважити, що якщо кошти сімей з низьким рівнем доходів використовуються в основному на власні потреби, то високі доходи – це, як правило, вкладення в бізнес, і їх нестача означає, що економіка має потребу в додаткових інвестиційних ресурсах. Ця ситуація найбільш характерно проявляється в скандинавських країнах, де нестача пропозиції компенсується високими цінами, що, у свою чергу, викликає інтерес інвесторів. Подібна ситуація існувала й у СРСР, де децильний коефіцієнт також не перевищував 4. Щоправда, через відомі обставин, нестача інвестицій там проявляла себе в наявності значних груп "товарів підвищеного попиту", попросту дефіциті, а державна політика не дозволяла в достатньому ступені залучати зовнішніх інвесторів, але то вже інша тема.

Якщо ж децильный коэфициент високий, то кошти багатых з надлишком компенсують різницю між середнім рівнем споживання й доходами менш забезпечених. Як результат - в економіці утворюється надлишок грошей, яким попросту немає місця. На етапі первісного накопичення капіталу вони ще використовувались на купівлю "заводов, газет, пароходов", що призвело до монополізації економіки обмеженою кількістю осіб, а в подальшому все більше виводяться за кордон для придбання коштовних іграшок (кількість дорогих іномарок у Києві більше, ніж у будь-якій європейській столиці), нерухомості або бізнесів, вкладень в іноземні банки та ін.

Врешті решт курс гривні, яка за час свого існування знецінилась у вісім разів, – це наслідок того ж самого процесу: не може він бути стабільним, коли гроші весь час виводяться з країни.

Тому першорядним завданням для будь-якого уряду повинне стати зниження неприпустимо високої диференціації доходів, та й взагалі всі дії в економіці мають бути з огляду на цей фактор. Інакше країна попросту не має майбутнього.

Чи є це в коаліційній угоді? Лише частково. Зокрема, передбачені заходи з дерегуляції бізнесу та спрощення системи оподаткування. Це, напевно, дозволить збільшити ділову активність та, відповідно, доходи груп населення, де вони відносно низькі, але навряд це буде достатнім для подолання ситуації загалом, оскільки запропоновані підходи не дають відповіді на питання, що робити з надвисокими доходами, щоб вони залишались в країні, а не виходили назовні. Офшорні бар'єри тут мало чого варті, оскільки якщо є надлишкові кошти, вони все одно знайдуть вихід.

У світі, насамперед у розвинених країнах, напрацьовано достатньо моделей для рішення цієї проблеми, насамперед через систему оподатковування. І для цього зовсім не обов'язково "експропріювати експропріаторів".

Зокрема, у більшості суттєвих економік доходи фізичних осіб обкладаються по прогресивній шкалі з досить високими рівнями у верхній частині. Наприклад:

Австралія 0-45 %, Австрія 0-50 %, Бельгія 25-53,7 %, Великобританія до 50 %, Німеччина 14-55 %, Греція 0-45 %, Данія 38-60,2 %, Ізраїль 10-47%, Індія 10-30%, Італія 0-48,6 %, Китай 5-45%, Норвегія 28-51,2%, Португалія 0-49 %, США 0-41,9 %, Фінляндія 8,5-49 %, Франція 0-75,0%, Швеція 0-56,6 %, Японія 5-50 %, .

Характерний приклад тих же скандинавських країн. Всі вони входять у першу п'ятнадцятку з легкості ведення бізнесу. Але разом з тим, за вислівом одного експерта, у Швеції бюрократія робить усе, що б не дати багато заробити. У результаті це забезпечує скандинавам високий рівень добробуту й стабільності.

Іншим стримуючим від монополізації економіки фактором є податок на нерухомість. При достатньо високому неоподаткованому мінімумі він не заважає розвитку малого та середнього бізнесу, натомість робить сенс накопичення значних засобів виробництва в одних руках лише у разі їх високої ефективності.

Але такі підходи вимагають формування в суспільній свідомості розуміння того, що держави створюються не чиновниками, а людьми, тому і утримуватись мають в першу чергу безпосередньо ними.

В структурі податкових надходжень США податок на доходи фізичних осіб становить близько 40%, Німеччини – 45%, Швеції – 30%. І це при тому, що до податкових надходжень входять і соціальні внески. Натомість в Україні питома вага цього податку в межах 20%, а якщо врахувати надходження до соціальних фондів, то менше 15%. При цьому основним джерелом податкових доходів (близько 40%) є ПДВ, який в США взагалі не використовується, а в ФРН для багатьох груп товарів, перш за все продуктів харчування, діють знижені ставки.

Рішення цього завдання не просто в зміні схем оподатковування. По суті це вимагає зміни всієї системи взаємин у суспільстві – від ліквідації тіньових доходів і легалізації трудових відносин на рівні бізнесу до придушення корупції на всіх щаблях державного управління.

Потрібно впровадження інших систем контролю, що унеможливили б укривання доходів, отриманих нечесним шляхом. А це означає декларування статків практично всіма працюючими, а не лише окремими категоріями. Так, у Німеччині не декларують доходи лише особи, у яких вони не перевищують приблизно двох неоподаткованих мінімумів.

З іншого боку, для цього необхідно, щоб 90% податківців займались допомогою у сплаті податків, а решта – аналізом можливих зловживань і їх виявленням, а не пошуком малозначущих помилок у податкових документах.

Це погляд на деякі сторони і шляхи розв'язання лише однієї з проблем, а їх безліч. У стані, у якому перебуває суспільство, вирішення хоча б найбільш вагомих – вкрай складне й амбіційне завдання. І рух цим шляхом буде важким і довгим. Чи дає коаліційна угода привід для оптимізму? Поки що небагато, незважаючи на оптимізм провладних політиків.

Деякі математики вважають кульку ідеальною фігурою. Щоправда, булька найчастіше теж має форму кульки, от тільки живе недовго. Особливо мильна...










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua