Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Адекватне розуміння суті світової кризи – можливе


-1
Рейтинг
-1


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
1

Питання причин та наслідків сучасної світової кризи цікаве для всіх – про її перебіг, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні рішення щодня можна почути в новинах та аналітичних програмах.

Питання причин та наслідків сучасної світової кризи цікаве для всіх – про її перебіг, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні рішення щодня можна почути в новинах та аналітичних програмах.

Важко не згодитися з такою постановкою проблеми: "ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння. Отже, перш за все, нинішня криза страшна тим, що вона досі не супроводжується рефлексивним мисленням, що вона досі на стала предметом інтелектуальних зусиль осягнення. Це – складна криза, і вона вимагає складного розуміння." [1]

Однак складнощі розуміння кризи на жаль торкаються також і тих, хто намагаються не тільки зауважити перебіг її симптомів, але й і зрозуміти справжні причини тих процесів, розвиток яких тягне за собою ті симптоми – для відсутності можливості усвідомлення причин кризи достатньо одної тільки відсутності розуміння суті прогресу людської цивілізації: "Нинішня криза це – криза цивілізаційна, це – криза глобальної системи споживацьких мотивацій. Ця криза – породження так званої західної цивілізації, що заснована на споживацькій системі мотивацій, яка стала глобалізованою. Це криза дисбалансу мотивацій в різних країнах, що призводить до економічних диспропорцій. І саме західна цивілізація несе відповідальність за нинішню кризу, і саме вона буде найбільше потерпати від неї." [1]

Цивілізаційна криза – а що ми маємо діло саме якраз з цивілізаційною кризою, а не якоюсь іншою, в цьому на щастя ясність є для всіх – це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це звичайно що дана криза не може відбуватися деінде окрім точки росту людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація і відповідальна за цю кризу – і саме тому якраз вона, західна цивілізація першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі, а не "буде найбільше потерпати від неї". Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди в новий світ закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації – але це звісно відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.

Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно – у тому числі стосовно розуміння, при чому тут зміни в системах споживацьких мотивацій, то їх хоч трохи задовільне уяснення на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов'язаних між собою фундаментальних понять, зокрема поняття суті людини, основ періодизації розвитку людської цивілізації та суті прогресу.

Звичайно що для сприйняття навіть і здавалося б цілком готових для вжитку, необхідних для розуміння справжніх причин кризи, таких понять, як поняття суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації (див. [2]) – щоб мати грунт для розуміння процесів, які охоплюють все людство – необхідно прикласти деякі інтелектуальні зусилля.

Але повернімося до розгляду сформованих без наявності адекватного розуміння суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації тверджень, сформованих в процесі намагань розмістити суть сучасної кризи в каркас застарілих понять. Наприклад: "у системи споживацьких мотивацій є межа. За цією межею – на деякому рівні – виникає брак природних можливостей людини, межа психічної спроможності далі підвищувати рівень споживання, межа запасу духовності, для відтворення та розвитку якої починає не вистачати часу, бо він весь зайнятий працею та споживанням." [1]

Система мотивацій періоду форсованого розвитку господарських взаємин людської цивілізації – панівна система мотивацій – ґрунтувалась на незаперечно пріоритетному положенні господарських взаємин серед решту видів людських взаємин. Подобається це комусь чи ні, але це факт, що господарські взаємини займали незаперечно панівне положення в суспільній свідомості людської цивілізації, реально діючій в період форсованого розвитку господарських взаємин, який зараз остаточно завершується.

І майже так само легко видимим фактом – не повторятиму ще раз наведених в згаданому матеріалі [2] міркувань з цього приводу – є те, що саме якраз усебічний розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює – вже створив – необхідні для повернення ієрархії людських цінностей умови через сім (цифра умовна) поколінь знов у свій нормальний природний стан. Я маю на увазі повноцінне повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя – духовних людських взаємин.

Що стосується новизни тепер уже іншого рівня нормального природного стану людських взаємин – новизни, яка створює передумови подальшого значно більш швидкого аніж раніше їх вдосконалення шляхом суттєвої кількісної та якісної інтенсифікації, то саме якраз її питання є одним з головних предметів статті [2].

І до яких же висновків й рецептів подолання кризи призводить намагання впхнути розуміння нових процесів в каркас застарілих понять? Ось, будь ласка: "найперше, що потрібно зробити, це ввести жорстку і сувору цензуру змісту реклами. Криза змісту мотивацій потребує нового змісту мотивацій. Мотивації старого світу: комфорт, гламур та розваги мають бути замінені новими: чесна праця, моральність, інтелектуальність. Принаймні такі мотивації повинні домінувати в рекламі та в змісті мотиваційних культурних продуктів в засобах масової інформації. Той, хто першим зможе ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, матиме перевагу і вийде з кризи раніше." [1]

Позитивність міркувань автора [1] про зміст нових, тобто добре забутих старих мотивацій та про їх необхідність, звичайно що не применшується наївністю його уявлень про можливість внесення суттєвих масових змін в життєву мотивацію громадян шляхом суворої державної цензури змісту реклами. І це тут, в Україні, стосовно якої в цілому світі іще не забуті події кількарічної давності, коли повсюдні масові вияви в кінці 2004 найвищої людської духовності ні в кого у цілому світі не залишили місця для сумнівів щодо дієвості та актуальності в українському народі найвищих людських ідеалів.

Що ж стосовно реклами, то вона фактично орієнтована на порівняно вузький прошарок суспільства, адже реклама в основному йде за реально платоспроможною суспільною мотивацією, а не навпаки – тільки така реклама, яка ґрунтується на апеляції до реальної мотивації, це скаже кожен, хто причетний до проектування успішної реклами, має шанс на успіх.

Першими вийдуть з кризи цивілізовані суспільства – не такі суспільства, які перші зможуть ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, а такі суспільства, які _вже_ знають, що таке правда і які мають закони. І в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити чи не вірити тим чи іншим політикам. Це ж саме діє і стосовно ставлення до тих чи інших держав – скільки не кричать всюди про астрономічний борг США з надцятьма нулями, а американський долар і надалі користується довірою, особливо після таких красномовних свідчень дійсності та справжності подальших величезних позитивних суспільних змін в американському народі, як обрання ним Президентом темношкірого політика.

Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого – в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, просто чудовий приклад чому – Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики типу Тимошенко, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях – в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть – навіть й гадки віддати не матиме – свого голосу за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься.

Що стосовно вже ну зовсім безпорадних панічних вигуків, наслідку відсутності точки опори, необхідної для нормального розуміння і нормального ж сприйняття сучасної кризи, як от: "Ця криза вимагає введення світового політичного управління, бо координації економічної політики різних країн недостатньо. Якщо цього не зробити, криза повторюватиметься знову і знову, бо будучи не подолана у якій-небудь політично відсталій країні, де, наприклад, є політичний конфлікт, і політики не хочуть казати правду своєму народу, вона перекидатиметься з країни на країну, поки зрештою не опанує знову весь світ."[1], то це не новина, що відсутність розуміння причин явищ, які нас зачіпають, тягне за собою страх і паніку.

Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю – це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння очевидно швидких, добре видно що надзвичайно потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.

А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху) ". Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації – як до неба рачки, тобто постійно в кризі. Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам – це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу. Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Ця так нам брешуть на нормальних людей справді брехливі політики разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.

Що ж до того, що "Глобальна криза потребує глобальної регуляції." [1], то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої бути не може:

"GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!",

- адже він означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще – чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, таких оригінальних, до яких неможливо додуматись доти, доки вони самі не прийдуть.

І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб: "Подолайте кризу всередині себе і допоможіть це зробити іншим. Ми – суспільство, і ми все здолаємо!" – це дійсно нам усім потрібно.

(редакція 2, вперше опубліковано 7 грудня 2008)

Олександр Франчук

Література:

1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/

2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (рос.мовою: http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua