Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Банк   гроші   клієнт   зневага

Дрібничка

Правнук | 3.04.2008 19:38

15
Рейтинг
15


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
0

Як один відомий банк втратив ще одного клієнта.
А хтось його, очевидно, знайшов...


Коли я продаю – то слухаю покупця. Коли купляю – то хочу, щоб зі мною розмовляли моєю мовою. Г. Коль.

Найбільше людина цінує, коли до неї звертаються на ім'я. Основний постулат успішного вербального спілкування.

Приблизно місяць тому, під час дороги на роботу, я почув краєм вуха кілька реплік в розмові двох перехожих. Якщо викласти суть, то людина сказала, що в той банк більше не піде. Хіба що іншого виходу просто не буде. Бо будь-яка альтернатива зникне. Але й тоді не піде... Це я так літературно і багатослівно передав своє розуміння тих реплік...

І чого б то? – подумав я собі, крокуючи далі. Ну, не найвищі відсотки дає, але ж банк, як банк. На слуху. На плаву. Звичайнісінький банк. Надійний. Поки що...

Може, там з цього перехожого захотіли довідку, чи сповна він розуму, якщо звернувся за кредитом саме до них?

Чи, може, вимагали заприсягтися на Корані, що він не робив в минулому спроб нелегально перетнути кордон Танзанії?

Чи, може, зустріли його там з електрошокером, а проводжали, нацьковуючи собак?...

Місяць тому я не розкрив причин тієї загадкової неприязні. Бо було обмаль інформації і не було в тому гострої потреби. Ну, загадкою більше, чи нею ж менше – на якість життя не впливає...

І так би воно й згасло, якби з тією філією я не мав справи сам...

Колись я брав в цьому банку кредити. Двічі. В нас не було взаємних претензій.

Потім цей банк прийшов в нашу бюджетну установу, щоб взяти на себе нелегку працю посередника між державою, що платить мені зарплату і наявністю тієї зарплати в моїх руках. У вигляді так званої "зарплатної картки".

Я не дуже-то й хотів – але мене не спитали. А скривився я тому, що в тій зарплатній картці моє прізвище та ім'я було російською мовою. Хоча й англійськими літерами. Чомусь. Чому – не знаю. Може, цей банк, який дає в своїх реквізитах дніпропетровську адресу, є філіалом якогось російського банку...

Але не докопувався я до правди, а просто запив цей факт водою. Чи пивом – вже не пам'ятаю. Бо ж на службі ти людина підневільна. Найманець. Тож бери, що дають, і неси, куди ведуть. А донесеш – втомлено витирай чоло...

Рік тому я оформив в цьому банку депозитний вклад. Зветься "Копилка". В українській мові такого слова немає – тому не перекладається. Тим більше, що банк бідний, а перекладачі багато беруть – і такі витрати можуть банк розорити.

Оформив – бо виникла потреба під певний термін назбирати потрібну суму, а інші банки таких послуг (з регулярним поповненням під нормальні відсотки) не пропонували. Тому конкурс виграв цей банк. Відрахування в той вклад йшли періодично зі згаданої вище зарплатної картки. Зручно.

Дали мені, крім паперової угоди, ще й електронну ощадну книжку. Ну, для контролю за сумою, яка збирається. В додатку до неї – маленька вкладка: все в ній розжовано, все пояснено, все зрозуміло, все українською. Без нарікань.

Цього року я вирішив банку за ту надану мені послугу віддячити... Буває таке з консервативними людьми... Тобто, повторити процедуру, відкривши таку саму "Копилку". Вже для іншої мети – своєрідні підйомні діткам на початок самостійного життя. Плануючи собі автоматично цей вклад щороку продовжувати, доки та солодка мить дитячого злету не настане. Бо, поки працюю, то є з чого відкладати.

Але отримав на руки нову угоду і зрозумів, що ні автоматичної, ні ручної пролонгації, скоріше всього, не буде. Ото рік збіжить, рахуночок закрию, грошики заберу і помахаю банку ручкою. Богу дяка, не один він в Україні. А в Рівному взагалі пора всі вулиці перейменовувати на Банкові. Банкова один... Банкова сорок сім... Бо як десять кроків в будь-якому напрямку зробиш – то якийсь обов'язково знайдеш...

Помахаю – хай вже на мені зароблять інші, які бодай номінально мене поважають... Хоча ніякого криміналу в тій угоді не було. Була вона майже вся українською... І якби вона була польською чи англійською – я б все-одно зрозумів потрібні мені для спокійного сну нюанси...

І російською зрозумів би – не повний бовдур. Зрозумів би – бо з телевізора її вже не тільки дорослим, а й всім 16-річним громадянам України в підсвідомість втовкли. Батьки й діди українською розмовляли, бо телевізорів не мали, а нащадки – вже суржиком. Реальне антивтілення народної приказки, що силою не будеш милою. Ще й як будеш! Як сто разів на день до тебе хрюкнуть – то мимоволі у відповідь не замекаєш. Хіба що, може, загавкаєш...

Правда, зовсім-зовсім недавно на найвищому рівні пролунали слова, що ситуація має кардинально змінитися... І я досі не збагну, невтямки мені, просто ще одна загадка... Чи то в державу Україна вселяється нарешті дух держави?... Чи то запахло тут ароматом нерозораної цілини прибутку?... Чи то я проспав початок чергових позачергових виборів?... Чи це якраз і був початок?...

Ну, нічого, невдовзі дасться знати... Або не дасться невдовзі, а дасться років за кілька... Але якщо півень проспівав – то сонцю ніде дітись: хоч, не хоч – виповзай... За хмари назавжди не сховаєшся...

Хоч я, здається, знов зі стежки збився... Я ж про гроші хотів, при чім тут гуманітарний прорив і обіцянки політика?...

Тож мова угоди мене не здивувала. Навпаки – приємно потішила. Тут все було ясно і зрозуміло. Було б, навіть, дивно, якби ця угода була якоюсь іншою, не українською, мовою надрукована – бо не Польша й не Британія тут.

Незрозуміло ж мені було одне: чому моє прізвище та ім'я в тому документі були російською? І такі самі дані касира-операціоніста – теж?

Та ні, я не расист, як десь там в коментарях зазначив колись анонімний пан fish, – але людина таки повинна бути білою. І всі тварини рівні між собою, одна одної не краща, але ж і фауна має якусь повагу до ареалу. Бо де ти взявся – там ти здався... Тож я не расист, ні – але своє ім'я хочу бачити українською. Бо ж я не в Росії, де легко пробачу Андрея замість Андрія, і не у Франції, де проковтну Ендрю. Хай мене Владом кличуть у Штатах чи Англії, Вальдемаром у німців чи Владзіміром у найближчих західних сусідів. Хай – вони в правах у своєму ареалі. І прапорець їм до рук... Але тут я, звиняйте, не Владимир... На решту документа назбирали українських літер, то знайдіть і на ім'я...

Бо якщо я не можу позбутись паспорта, де моє ім'я навіщось продублювали ще однією мовою комусь на догоду – то дуже легко можу реалізувати свою свободу вибору стосовно якоїсь приватної фінансової установи. Хоч би скільки в неї не було вкладників. Хоч би скільки вона не мала по країні банкоматів... Бо ще кілька десятків аналогічних установ теж мріє про мої копієчки...

Бо ж копієчка до копієчки – і раптом помічаєш, що всі друзі залишились в минулому. А навколо – самі конкуренти...

А коли отримав в безкоштовний додаток до цієї нової угоди ще й згадану вище електронну ощадну книжку з ще гарнішою, кольоровішою, барвистішою, ніж торік, вкладкою, де слово в слово було те, що й рік назад, але чомусь виключно російською, то сказав собі, що "первый среди украинских банков по объему депозитных вкладов физических лиц" якось переживе втрату ще одного вкладника. Буде вже нас, з тим перехожим, двоє. А я якось переживу без депозиту в цьому банку. Ні до чого мені цей російський лікбез...

А коли дочитав, вже не очікуючи якихось несподіванок, в цій новій вкладці до речення: "Ждём вас в любом отделении и филиале", то лише всміхнувся – чекайте...

Звичайно ж, чекайте... Але чекати будете довго й нудно...

Раніше ескімос дочекається кокоса на свою голову і тропічної зливи на решту тіла... Або ісламський терорист – премії Нобеля за мир...

І згадав я чомусь таке ненависне деяким українським громадянам слово "українізація"...

А згадавши, подумав: може, це якраз вона, так довго очікувана, і є? Робить свій перший, ще несміливий крок?...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua