Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Чому Партія регіонів не відійшла від влади після перемоги Майдану

Никита | 21.06.2012 22:43

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
2

Передрук статті жж-блогера dniprovska

Чому Партія регіонів не відійшла від влади після перемоги Майдану
По нашому електоральному полю гуляє безліч політичних міфів. Про один я вже писала у попередньому пості, і продовжу цю тему трохи згодом. Іншим міфом, який спотворює свідомість електорату і впливає на вибір, є міф, що після подій 2004р. Янукович і його прихильники були повністю розгромлені, а Ющенко своїми універсалами оживив політичний труп.

Я розумію, що усталені стереотипи змінити вельми складно, але я апелюю до тих, кому все ж таки цікава істина, хто критично ставиться до інформації, яку розповсюджують штатні партійні ідеологи.

Давайте спиратися на факти.

Трупам властиво розкладатися, але після поразки на президентських виборах біло-блакитне братство навпаки мобілізувалося і почало грати м'язами. Еліта Сходу і Півдня відставила усі свої амбіції і суперечки і об'єдналася в одну партію – Партію Регіонів, хоча виборче законодавство дозволяло блоки. Населення, яке підтримало свого часу "кандидата від влади", дружно віддало свої голоси за ПР, унаслідок чого усі місцеві ради на Сході і Півдні уся місцева адміністрація, усі промислові гіганти, усі комунікації опинилися під контролем (реальним!) Януковича і Ко і в Україні виник окремий анклав, котрий у будь-який слушний момент міг оголосити себе автономією.

До речі, русифікація Сходу почалася в 2006р., коли новообрані місцеві ради почали показувати характер і оголошувати російську мову регіональною, писати вивіски на державних установах двома мовами і демонстративно нехтувати українською. Сюди слід додати зрив спільних навчань з НАТО у Криму (про це багато хто забув) і блокування трибуни ВР (ПР, будучи в меншості, чомусь могла заблокувати Раду і систематично добиватися свого).

Після поразки Януковича на виборах поляризація регіонів країни лише посилилася і примара сепаратизму була не такою ефемерною, як кажуть деякі оптимісти. Реалізувати сепаратистський сценарій на Сході (у разі репресій проти її еліти або тривалого недопущення її до участі у перерозподілі національного багатства) буле не так уже й складно.

По-перше, мешканців індустріальних регіонів набагато легше мобілізувати. Вони сконцентровані у великих індустріальних містах, працюють (переважно) на великих підприємствах, де панує культ дисципліни і колективізму. Без цього індустріальне виробництво неможливе.

У аграрних регіонах психологія більш індивідуалістська. Зібрати по селах і невеликих містах людей набагато складніше, ніж вивести не вулиці робітників індустральних гігатнів. На Правобережжі переважає стратегія індивідуального виживання, в умовах труднощів і тривалого протистояння з противником колективи розпадаються (приклад – поведінка помаранчевих лідерів і електорату. Одразу після перемоги і еліта, і електорат розділилися, протиріччя між ними поглибилися і це створило прекрасні умови для реваншу організованої і озлобленої реакції.

Індустріальні регіони звикли вважати себе привілейованими (їм це вдовбали в голову ще з часів СРСР) їхні інтереси завжди були первинними по відношенню до інтересів селянства, у жителів сходу більше впевненості у собі. На Сході переважає стратегія колективного виживання. У разі настання серйозних викликів, населення гуртується. І чим більше на нього тиснеш, тим агресивніше і організованіше воно чинить опір.

Неможливо уявити собі мерів Донецька або Харкова, які вивішують на будівлях прапори УПА за наказом Президента. А місцеві керівники Центру і Заходу вивісили червоні знамена (з переляку?). І взагалі, в аграрних регіонах майже всі Ради "лягли" під переможця, чого на Сході після поразки їхнього кандидата не було. Після перемоги ВФЯ, ДАІшники у Центральних і західних областях зупиняли автобуси з активістами, що їхали у Київ на акції протесту. На Сході ж під час виборів президента у 2010р. жоден відділок міліції, жоден суд не прийняв скарги від представників БЮТ, хоча формально вони підпорядковані Києву...

Таким чином, у 2004р. ні про яку остаточну і безповоротну "перемогу демократії" не могло бути і мови. Реакційні сили у той час нагадували крупного підраненого хижака, розлюченого і дуже небезпечного. Щоб перемогти "бандократію", потрібно або велике терпіння і політична мудрість, або велика мужність і "точність політичного удару". "Демократи", нажаль не спромоглися продемонструвати ні того, ні іншого. Замість спільної боротьби з реакцією, частина еліти (найбільш авантюрна і безвідповідальна) почала затівати скандали з метою підвищення власної популярності і дискредитувти усі дії Глави Держави, які по суті були цілком виправданими і розумними компромісами.

Наслідки нам відомі...

http://dniprovska.livejournal.com/13330.html

Коментарі
Тримайхвістпістолетом:
Ось
тут дані, яка була активність виборців у % по всій Україні і по областях

http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2004/wp0011









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua