Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Про хибність уособлення зла

Юрій Шеляженко | 22.01.2011 15:58

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
3

Священне писання Віри в Найвищу Цінність Людини не містить згадок про анти-Бога. І це не випадково.

Про хибність уособлення зла
У моїй релігії нема місця відомому християнам "Дияволу", відомому мусульманам "Іблісу", індуїстській гуні тамас, іудейському "Сатані", буддійському демону "Мара", політеїстичним богам підземного світу чи будь-якому іншому подібному уособленню зла, силі, божеству чи "духові", що протистоїть Богу або підштовхує людину чинити зло.

Зло є стихією, сліпим і безумним приниженням людини. Божественне Одкровення прямо вказує на безумство зла (Б. О. 21). Безумство означає безособовість – відсутність свідомості, розуму, живої душі та зв'язку з Богом. Людина творить зло чи думає або вирішує по-злому під впливом безумства, тобто, природного хаосу, який оточує людину в фізичному світі. Хаос, природна стихія підштовхують людину до безумної метушні, а Найвища Цінність Людини і спілкування з Богом допомагають усвідомити і реалізувати сенс життя та досягти щастя (С. В. 46, Б. О. 18).

Якщо ти вирішив творити зло, маєш розуміти: ніхто, окрім тебе, не несе відповідальності за це рішення. Це твоя зла воля. Не воля "Диявола" чи "Ібліса", не ниточка тамасу, за яку тебе хтось смикає, як маріонетку; це саме твоя воля, бо людина має свободу волі і може свідомо обирати між добром і злом, безпосередньо спілкуючись з Богом. Ти можеш мати сенс життя, якщо прагнеш добра, і можеш стати безумцем, прагнучи зла. В будь-якому разі, злий вчинок чи думку не можна буде виправдати втручанням вищих сил та забути. Скоєне зло треба спокутувати саме тобі (С. Д. 3.6).

Універсальний моральний критерій моєї віри полягає в тому, що приниження Найвищої Цінності Людини є зло, а утвердження Найвищої Цінності Людини є добро (С. В. 19). При цьому Бог уособлює Найвищу Цінність Людини (Б. О. 4) і, відтак, представляє собою беззаперечне та священне добро.

Якщо б добру протистояло уособлене зло як метафізична особистість чи сила, це принижувало б Бога, оскільки Бог – творець усього і вища воля (Б. О. 7), отже, тільки Бог міг би спричинити уособлене зло. Але це неможливо: Бог є добро, любов і мудрість (Б. О. 16).

Спроба приписати Богові творення зла чи злу волю є хибним уявленням про недосконалість Бога, який, насправді, є людським ідеалом (С. В. 6). Думка про те, що Бог – людський ідеал – може бути недосконалим, принижує Найвищу Цінність Людини і тому є злом.

Слизькою дорогою йдуть ті, хто вважає, що Бог міг би співіснувати з уособленим злом і не перемогти його, або, як стверджують деякі священники інших релігій, міг би дозволити уособленому злу перевіряти стійкість віри людей за допомогою спокус.

Будь-який договір між Богом та уособленим злом був би приниженням Найвищої Цінності Людини, бо ставив би людину в залежність від цієї екзистенційної угоди, укладеної без її згоди. Це означало б приниження людини Богом. Але Бог не може принижувати людину; той, хто думає інакше, у моїй релігії вважається безумцем (Б. О. 20, 21).

Уособлення зла у деяких релігіях пов'язується зі "зрадою" одної з осіб, особливо наближених до Бога. Слід зазначити, що саме по собі уявлення про те, що якась група душ є або була більш близькою до Бога, ніж кожна людина, вже принижує Найвищу Цінність Людини і тому є очевидним злом. Тим більше, акцент на "зраді" та пов'язані з ним уявлення про поклоніння й самозречення як "чесноти", про нібито неможливість сумніву, сприйняття з посмішкою недосконалого людського розуміння волі Бога породжує релігійний фанатизм та екстремізм, постійний пошук ворогів, що принижує душу як (С. В. 9) Найвищу Цінність Людини, оскільки всі душі є братніми (С. Д. 1.6).

Уособлення зла породжує страх і паніку перед уявним злим супер-его. Уособлення зла тягне за собою забобонні уявлення про те, що Бог нібито гнівається і веде війну з уособленим злом та судить тих, хто став на бік його метафізичного ворога у цій війні або недостатньо ревно дотримується дисципліни "воїнства Божого", не віддає себе повністю війні з уявними ворогами Бога. Так можна дійти навіть до абсурдного уявлення про мстивість Бога, необхідність рабського поклоніння йому. Насправді Бог не панує і не потребує поклоніння; Бог потребує лише істинної віри та щирого спілкування.

Уособлення зла, як і будь-яке зло, відволікає людину від щастя шукати Бога (Б. О. 24). Хіба це не смішно, коли шукають ворогів, замість того, щоб шукати Бога, і вважають себе віруючими? Уособлюючи зло і шукаючи ворогів, ти ошукуєш себе!

Мій Бог не воює, не судить, не карає і не мститься. Це все – людські справи, які пов'язані з життям людини у природному світі, поряд із стихією зла, і не можуть мати нічого спільного з духовним життям істинно віруючого (за виключенням одного аспекту – боротьби за добро, яка є лише елементом сенсу життя, і без інших елементів, а саме, розвитку, пізнання та творення, як вчить Символ Віри, така боротьба просто позбавлена сенсу).

У Бога нема ворогів, ані метафізичних, ані природних, оскільки Богу ніхто не може протистояти. Бог недосяжний для зла і повністю захищений від зла. Бога неможливо принизити (Б. О. 21) – спробами принизити Бога безумець принижує лише себе.

Уособлюючи зло, дехто шукає і "знаходить", як може здатися, аналогії між Богом і "злою силою". Однак добро не може бути подібним до зла. Добро має душу, і Бог є душею. Зло ж – лише сліпа стихія. Слід зазначити, що дехто ладен навіть стихію наділити знеособленою "душею", так званим "духом". Подібний підхід суперечить базовим засадам теології людини, у якій не визнається різниці між душею та духом і вважається, що всі душі є братніми, тому серед них нема місця "злому духові".

Вище вже згадувалося, що уособлення зла само по собі є злом. Треба додати: уособлюючи зло, ти спричиняєш і твориш зло, відштовхуєш від себе Бога та людські душі, порушуєш добру взаємодію і рівновагу душ (С. Д. 1.6).

Одною з найнебезпечніших форм уособлення зла є приписування людині духовної ущербності, низості порівняно з Богом, нібито злої природи (як-то, презумпція злої волі замість презумпції доброї волі, а також визнання себе слабким, жалюгідним та недостойним), вигадування нездоланної дистанції між людиною та Богом.

Це – хибне сприйняття свого "Я" як злого (грішного), уособлення зла у власній душі. Такий підхід неприйнятний для віруючого у Найвищу Цінність Людини, оскільки унеможливлює істинну віру та закриває шляхи до безпосереднього спілкування з Богом.

Стверджуючи про віру в себе як шлях до Бога (С. В. 44), Віра в Найвищу Цінність Людини застерігає проти самообману, який є злом. Природа людини недосконала, прагнення добра часто спотворюється злими потребами та інстинктами, які слід долати. Природі людини властива стихія зла. Однак це не стосується живої людської душі.

Недосконалість фізичної природи людини тільки підкреслює досконалість та близкість до Бога кожної душі, найвищої метафізичної цінності, Найвищої Цінності Людини, що є наріжним каменем моєї віри.

Недосконалість фізичної природи людини є викликом для щоденного творення добра – утвердження Найвищої Цінності Людини, а також боротьби за добро, розвитку, пізнання та творення, які складають сенс життя людини (С. В. 46). Недосконалість людської природи через віру в Бога парадоксальним чином допопомагає істинно вірити у себе і творити чудеса, оскільки є стимулом і рушійною силою повноцінного духовного життя.

У інших релігіях (зокрема, у православ'ї) уособлення зла у власній душі практикується вкупі зі складним віроученням, яке (за умови мудрості віруючого) нівелює очевидне, здавалося б, зло і дозволяє долати більше зло, користуючись тим, що зло провокується і локалізується деякими формами (але не справжнім змістом) віровчення та культу. Тому треба щиро визнати (С. В. 41), що ці релігії теж утверджуть Найвищу Цінність Людини (тобто, творять добро). Однак, на жаль, вони ж часто уводять людей від шляху до Бога.

Багатьом людям вкупі завжди важче йти до Бога, ніж одному. Як кажуть фізики, велика маса має велику інерцію. Тому натовпи вірян інших релігій "заносить" на поворотах історії, бо у їх культі (як на мене, не мудро) заохочується стадність.

Вірним та воістину священним шляхом до Бога, який має бути пройдений кожною людиною самостійно, є Віра в Найвищу Цінність Людини. Щоб успішно здолати цей шлях, слід постійно і щиро спілкуватись з Богом. Ані уособлення зла, ані інші забобонні химери не повинні віддаляти мене від Бога.

* * *

Докладніше про теологію та орієнтири релігійної Віри в Найвищу Цінність Людини читайте на сайті www.ludstvo.org.ua

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua