Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Референдум за справедлівість: Пряма дорога в прірву відсталості

Ekain | 26.01.2009 13:59

20
Рейтинг
20


Голосів "за"
22

Голосів "проти"
2

На статтю Volodymyr'a "Нова історія".
На жаль, досвід 90-х багатьох не вчить нічому.


На статтю Volodymyr'a "Нова історія".

http://narodna.pravda.com.ua/politics/497cadbf40133/

Почну з того, що нагадаю читачам дещо з нашого минулого, а саме з початку ринкових перетворень в Україні. За часів Кравчука з заробітної плати, що перевищувала еквівалент близько 600 доларів США оподатковувалася за ставкою 90%. Чи було це справедливо? Саме зарплати такого рівня отримували тоді працівники представництв іноземних компаній в Україні, працівники багатьох приватних великих фірм. Дохід власників був значно більшим. Саме таке драконівське оподаткування призвело до двох наслідків:

1. Перехід навіть невеликої зарплати в тінь.

2. Унеможливлення отримання легальних доходів тими, хто мав би стати основою середнього класу – тобто кваліфікованих фахівців найманої праці.

На щастя, Кучма скасував потім цей порядок і встановив більш розумні ставки, але вже було пізно: в суспільстві сформувалася толерантність до зарплат в конвертах, не задекларованих доходів, і навіть законослухняна інтелігентка – репетиторка з гри на фортепіано не вважала за доцільне складати якусь декларацію.

Нагадаю читачам ще одну подію. Наприкінці 90-х Вітренко, тоді депутатка, виступила з ініціативою високооплачуваним працівникам платити готівкою лише 1000 гривень, а решту зараховувати на десятирічний депозит. Гроші з тих депозитів спрямовувати на розвиток промисловості. На щастя, ця ініціатива не стала законом. Але мала такі шанси.

У той період я був єдиним працюючим (оплачуваним) на три родини: мою власну, моїх батьків, батьків дружини, включно з нашими братами-сестрами. Ну так сталося, не впоралися наші родичі з викликами сучасності і міцно сіли на грошову мілину. В ті часи, мабуть, Вітренко б гарантувала виживання тим моїм родичам потягом десяти років, якби моя зарплата обмежилася 1000 гривень. До речі, на відміну від багатьох країн українське податкове законодавство обкладає податком саме індивідуальних доход, а не доход родини чи домогосподарства. Це приводить до наступних двох наслідків:

1. Депутати, державні службовці, бізнесмени можуть переписувати все майно на будь-кого з родичів та наближених, а самі декларувати іржавого "Москвича", якого вже давно дід Панас на селі перетворив на курятник.

2. Люди, хто допомагають родичам, тим самим доплачуючи їм до їх пенсій та соціальної допомоги, яку нібито гарантує держава додатково платять податки без урахування сум своєї допомоги.

Нарешті давайте порозмірковуємо, з чого складається багатство наших депутатів. Чи з їхньої зарплати? Скільки їм там платять? Двадцять тисяч гривень? Шановні, це зарплата кваліфікованого представника середнього класу столиці і міст мільйонників. Для пенсіонера з районного містечка, можливо, це видається олігархічною сумою, але насправді це не забезпечить навіть маленької частинки того стилю життя, що ведуть народні обранці.

А стосовно пенсіонерів, то якщо вже казати про соціально справедливість, то до їхнього доходу, який дійсно мізерний, і не гідний європейської держави, треба все ж таки додати вартість отриманої від СРСР квартири. Тоді багато незаможних стануть вже не такими й бідними, а багато "олігархів" з середнього класу не такими вже багатими, якщо з їх доходу відрахувати орендну плату чи витрати або збереження на покупку житла.

Звісно, автор згаданої статті пан Володимир зі Львова та ті з авторів і читачів, хто висловилися у підтримку його статті можуть провести референдум і обмежити доходи населення так, щоб різниця між нижчими і вищими доходами була рази в чотири. Але тоді вкажіть, будь-ласка, звідки взятись в Україні середньому класу, звідки кваліфікованим фахівцям брати житло для своїх родин. Може як в радянські часи невістка каже подругам: "А хай вже свекруха подохне! Зажилась вже. Пожила у квартирі, хай тепер іншим дасть". Ви ніколи не чули таких діалогів? А я чув на власні вуха. Це було наприкінці радянських часів у мене на малій батьківщині на півдні. Ви хочете, щоб такі розмови почастішали?

Звісно, пан Володимир не мав на увазі таких екстремумів. Не є його наміром пограбувати середній клас та остаточно знищити всі його паростки. Але тут хочу застерегти всіх, хто хоче як краще.

По-перше, на референдуми виносяться питання у досить простих формулюваннях. Ви не врахуєте всіх можливих перипетій. Отже проголосувавши, отримаєте обмеження доходів компетентних фахівців, до яких самі потім прийдете по послуги. А депутати жбурнуть вам кістку у вигляді зменшення своєї зарплати і сунуть вам під ніс декларацією з іржавим "Москвичем".

По-друге, а чого це ви, панове, вирішили, що наші багатії отримують доход в Україні? Мені відомі елегантні схеми, за допомогою яких більшість доходу ховається в країнах з полегшеним податковим режимом, і з якими Україна має угоди про запобігання подвійному оподаткуванню. І це не щось дуже складне. В Києві цими схемами вже бабусі, що квартири здають у престижних районах ними користуються. Отже ви обмежите доходи легальних високооплачуваних працівників. А наші багатії і не багатії зовсім, а голі-босі. Після ваших обмежень я ще матиму платити податки на соціальну допомогу тим жебракуватим за паперами народним обранцям і посадовцям, в яких грошей нема навіть на вивіз до смітника іржавого "Москвича". А скільки у нас бізнесменів, що на обліку в службі зайнятості як вічні безробітні! Я бачу, мені багато з ким ділитись доведеться.

По-третє. У 2001-му році хтось на сторінках тижневика "Бізнес" розкопав, що Держкомстат тоді вважав, що середній клас починається десь з 600 гривень. А тисяча – це, мабуть, вже були олігархи! За такою логікою, кого зараз зарахують до багатіїв, чиї апетити треба обмежити? Можливо, десь тисяч з п'яти доходу? Так і буде, панове! Дивіться, щоб випадково так вас самих не зарахували до багатіїв і не змусили поділитись з кимось дуже бідним, з іржавим "Москвичем" 1973 року випуску.

Нарешті висновок. Наше суспільство дуже не справедливе. Але чи може провести зміни та влада, яка власне і створила всі несправедливості? Яка інтелектуально зубожіла, не взмозі навіть вкрасти так, щоб не дратувати зайвий раз суспільство? Ви проголосуєте на референдумі і вмиєте руки. А ті ж самі огидні пики всілякої депутатської та іншої владної шелупоні битимуть себе п'ятками в груди за справедливий переустрій за рахунок тих, хто все ще щось заробляє в цій країні та неї ж сплачує податки. В черговий раз буде як завжди, коли бажали як краще.

Інакше як популізм такий підхід не називається. І дуже дивно, що він набирає достатньо прихильників на ресурсі, де кожної хвилини хтось лає одного політика за популізм.

Дива!

Ekain-2009

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua