Танцювато довкола ідей породжених іншими вдача більшості українських аналітиків

Станіславе,
читаю Вас, як на тренінгу сиджу:
"Ukrainians tend to see business as an endless chain of problems rather than challenges".
Той, хто це казав так і не впорався з такими "челенджами", як нескінченна низка бюрократичних процедур, що потребують кожна десятку документів з "legalization" і "superlegalization" та збіг з проекту, а місцеві "negative thinkers" і "rather thinkers than doers" вирішили всі проблеми та побудували кінець кінцем ефективний бізнес до рівня, коли таки почалися "челенджес" і зараз наймають на роботу типових "positive thinkers".

Західні підходи працюють, але починаючи з певного рівня розвитку. Зараз у нас не "development", a "emergency", тому вербалізація пасує не з підручників бізнесу чи NGO, а з бойових уставів та з інструкцій з ліквідації наслідків катастроф.

За статтю авансом +. Але закликаю Вас не повторювати помилки "єкспетів" та всіляких волонтерів 90-х. Не вкидайте неадаптований матеріал. Зараз одна з найбільших проблем у спілкуванні з менеджерами бізнесу та підприємцями, що їх миттєво починає майже натурально нудити від "позитивного" wording'у бізнес-шкіл, тренінгів. Найкращий спосіб закрити їхні вуха для своїх слів – це почати говорити "експетівсткою" манерою.

Прослухав на "Своді" інтерв'ю з Френсісом Фукуямою, тому після Ваших це слів, як це кажуть у рунеті: "улибнуло".

Фукуяма: США не можуть до кінця гарантувати суверенітет України

Фукуяма: Америці доведеться відмовитися від ідеї членства України в НАТО (світова преса)

Поставив Вам "+", і не тому, що "ти мені – я тобі", а тому, що це збігається з моїми уявленнями про негатив і заразу, які несе для України вічне ниття, самозалякування, песимізм. Можуть бути різні бачення майбутнього України, але вони мають бути оптимістичними, я би сказав чоловічими, а не бабськими. Колись відомий, на жаль нині покійний, письменник-фантаст, провідник Української Духовної Республіки, Олесь Бердник казав, приблизно, так: "Скільки вже можна чути "Ой, мамо!", "Ой, горе!", і додавав: "До Бога треба йти танцюючи, і радіючи". Так треба дивитись і на майбутнє України. Оптимізм, до речі, викладався на Січі як дисципліна, тому доба козацтва, така яскрава і життєстійка.

+
Пропоную Автору переписати це речення Україна знаходилася в своїй історії в багато гіршій ситуації перед зовнішньою загрозою саме так, як він і закливає мислити – позитивно:

Зараз Україна знаходиться в багато кращій ситуації перед зовнішньою загорозою, ніж бувало в історії.

Зауваження-питання:
конфлікт не є апріорі деструктивним явищем, особливо в демократичному суспільстві. Доведення ситуації до конфлікту може бути інколи єдиним і ефективним способом її вирішення. Чи потрібно боятися слова конфлікт і намагатися замовчувати той конфлікт, який існує реально?

Але ж це думка Фукуями. Є й інші думки і підходи до цієї проблеми. Я згоден з Автором в тому, що сучасна Цивілізація більше готова до контролю ситуації, ніж це бувало раніше в історії.

До Фукуями серйозна прислухаються. Це не думка простого громадянина. Якщо це казав Фукуями потім повторять 90% політиків та радників політиків.

Ekain, Фукуяма як на мене... дивний аналітик. Я чув про його анти-західні погляди і мене вони мало цікавлять. Він мені не авторитет. Мене мало турбуж чи співпадає моя точка зору з позитивістською "експатівською"... скоріше я радію з цього. Так, я позитивіст, особливо коли стосується глобальних речей. Ця цивілізація яку ми маємо – одна з кращих за історію людства, я можу її бачити зсередини тому знаю, що кажу. Експати її теж бачили зсередини, тому вони назагал оптимісти.

exeget, цікаві слова у Олеся Бердника. Цікаво, що є в "корінному" українстві таки особистості настрої яких перетинаються з цивілізаційниим.

Никита, зауваження приймається:-) Як українець я грішу

В теорії менеджмента розрізнюють конфлікт інтересів та конфлікт особистостей. Конфлікт інтересів – позитивне явище за умови слушного менеджменту та дотримання етики, бо сприяє розвитку. Конфлікт особистостей – негативне явище, не треба пояснювати чому.

Станіславе,
я також позитивіст.І трансантлантичну культуру,принаймні її бізнесову частину спостерігаю також знутри як працівник міжнародної структури.Я про те писав,що не можливо переносити кліше.Можливо переносити принципи.А у"експетів"нерідко бувало саме кліше.Ну не подобається слово проблема,тому будемо нелюбити українців,бо вони його вживають.А в українців були саме проблеми.
Я написав окрему статтю у пояснення моєї позиції.
Я впевнений,щоВи також не мали на увазі формальну сторону,але не заглибились у тему.А у нас багато прикладів поверхового копіювання зовнішньої сторони Заходу. Подивиться на наших самопроголошених євро-атлантистів,наприклад.Для укр. читача треба писати детальніше

Мені подобається куди рухається ця дискусія. Дуже цікаві зауваження.

Ekain, я не бачу негативу або деструкції від "самопроголошених євроатланстистів", деструктив пре від іншої сторони переважно. Той процент помилок які роблять експати і їх прибічники він тоне в морі позитива, який вони привносять в український соціум. Я взагалі вірю у, скажімо, "республіку експатів", вірю що прийде якийсь кмітливий уряд, який заманить назад пару десятків тисяч укр імігрантів плюс десяток тисяч експатів, які вибухнуть в Україні, в тому числі тому, що вони частково втратили (або ніколи не мали) нюх на совкові тонкощи

Знаєте, ... "республіка експатів"... я зара напишу про це статтю:-)

Ekain:

Але на практиці розрізнити ці види конфліктів буває неможливо, та й навряд чи існують вони – на практиці – в чистому виді.
Я б сказав про конфлікт інтересів особистостей.
Поки мені не довели протилежного, я продовжую стверджувати, що в сферу інтересів Президента входить незалежність України.