Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/discussions/48bd52e4cb268/

Хай (не) живе українофобія в Україні!

Ляпкало | 2.09.2008 17:51

Саме так називати статтю може виглядати трохи дивним у країні з назвою Україна, де 77,8% населення є українцями, українська мова є рідною для 67,8% населення нашої держави. Для 85,2% українців вона є рідною. Мільйони українців у різні історичні епохи боролися за створення вільної, соборної, незалежної України.

Саме так називати статтю може виглядати трохи дивним у країні з назвою Україна, де 77,8% населення є українцями, українська мова є рідною для 67,8% населення нашої держави. Для 85,2% українців вона є рідною. Мільйони українців у різні історичні епохи боролися за створення вільної, соборної, незалежної України.

Переконатися у живучості українофобської пропаганди в Україні довелося в Одесі. Тепле море, початок серпня і війна в Грузії... У одній з програм на місцевому телеканалі, підготовленій аналітичним центром "Альтернатива" під керівництвом відомого журналіста Юрія Селіванова (у свій час був власкором телеканалу "Інтер" в Одесі), висловлювалася думка про те, що на території Одеси здійснюється насильницька українізація, що російськомовні громадяни фактично перетворені на громадян другого сорту в Україні. Одним словом все те, що ми чули під час президентської кампанії 2004 року з боку біло-блакитних. І все це у російськомовній Одесі, де мовних утисків ніде не видно. А навпаки – проблемма з розумінням української!

Фактично авторами стверджувалася думка, що українську вчити не варто, що українці роблять усе аби обмежити права російськомовних громадян. Жодного посилання на джерело інформації з підтвердженням цих відомостей з боку "западенців" і "бандерівців" не було наведено. Одним словом цілеспрямована програма з нагнітання внутрішнього напруження в українському суспільстві, яке з часом за відповідних капіталовкладень можна буде перетворити у громадянський конфлікт. Як не дивно протям кількох днів я побачив її три-чотири рази. Однак це не був новий журналістський матеріал. Це був повтор програми від 26 квітня цього року. Очевидно вона робилася напередодні незалежного зовнішнього тестування школярів і мала на меті здійняти обурення стосовно україномовності тестів.

Просто війна в Грузії виявилася вдалою нагодою ще раз підігріти антиукраїнські настрої серед місцевого населення. Російська журналістка з Красноярська була вражена таким "професіоналізмом" одеських журналістів, бо не відчула на собі жодних утисків на мовному ґрунті. Досить цікаво було спостерігати у місцевих маршрутках листівки акції "Я говорю по-русски", наче хтось забороняє розмовляти російською?!! Така антиукраїнська риторика сприяє тому, що одеські українофони витісняються на маргінес як "пособники" насильницької українізації. Своїм друзям я привіз до Одеси випуски журналу "Новинар" за останні три місяці, якого там вони ніде не могли знайти. Таки й справді Джед Санден не вибудував нормальної мережі з розповсюдження цього журналу на території всієї України, з-за чого за його словами він закрив цей проект.

Але повернімося до Грузії. Місцеві телекали спершу оголосили акцію зі збору речей для біженців з Південної Осетії, точнісінько як в Росії. Потім її назву розширили на всіх постраждалих у грузино-російській війні. Відверта українофобськість багатьох телесюжетів створює якесь сюрреалістичне враження, наче ми не в Україні живемо. Виникають логічні питання, куди дивляться спеціальні служби, які фактично повинні охороняти цю державу і зобов'язані своїм існуванням саме їй.

Для багатьох політиків захист інтересів російськомовних громадян України став ідеєю фікс. Як не дивно біля двох третин російськомовних становлять українці. Українці, яким радянська влада створила умови, за котрих вони змінили мову свого спілкування на російську. За оцінками захисників російської мови кількість її носіїв наближається до половини населення. Потрібно відмітити, що Російська імперія та радянська влада проводили цілеспрямовану політику русифікації. Але більшого успіху тут досягла радянська влада, бо зробила освіту масовою і з її допомогою змогла охопити все населення. Міністр освіти УРСР Петро Платонович Удовиченко на одній з нарад у Москві так висловився про українську мову: "Пора покончить с этим языком!". За що отримав догану від міністра освіти (просвещения) СРСР Ягодіна Геннадія Олексійовича, яка формулювалася так: "Ещё рано." Вища освіта, наука, особливо технічні спеціальності і майже усі школи у містах стали російськомовними.

Зараз ми маємо русифіковані міста, основним населенням у котрих є українці. Наприклад, у містах Центральної України майже 90% становлять українці, які стали російськомовними. Типовою є картина трьох поколінь українців: 1) україномовні дідусі ій бабусі; 2) їхнхі діти, які переїхали до міст і перейшли на російську і ще розуміють українську і можуть нею розмовляти; 3) російськомовні онуки, які вже не розуміють української і володіють нею як іноземною. Радянська влада створювала умови для переселення росіян у міста. Особливо відчутно їхня частка зросла в індустріальних регіонах. Саме там українська була майже повністю витіснена з вжитку.

Захисники російськомовності середньої школи, вищої освіти, кіно і т. д. кажуть, що потрібно ввести російську мову другою державною задля збереження існуючого статус-кво. Три роки тому я не міг почути фільми українською у кінотеатрах. Я вже не кажу про значні проблеми з україномовною пресою. То кого утискували і обмежували в культурних правах?!! Фактично у їхньому розумінні двомовність України означає те, що тим, хто володіє російською, не обов'язково знати українську. А українці російську знають і розуміють тому і зрозуміють своїх російськомовних співвітчизників. Багато захисників російської мови, які свої багато в чому антиукраїнські гасла принципово виголошують російською, взагалі не володіють державною мовою і не бажають нею оволодіти. Комуніст Грач, регіонал Кисельов та багато інших політиків, державних чиновників притримуються цих поглядів.

Від кого нам вимагати дотримання закону? Суржикований Ющенко, зросійщені Тимошенко та Янукович на жаль не зможуть цього зробити. Найкраще з усіх президентів України українською мовою володів Леонід Кравчук. З іншого боку Леонід Кучма є вже зразком русифікованої української еліти. Від його доньки я жодного разу не чув інтерв'ю українською. Якось до рук попався журнал, який себе гордо називав: "журналом украинской элиты". У ньому лише стаття Любка Дереша була українською.

Як бачимо годі вимагати від еліти, яка є владою, знання української. Нам потрібно самим створити умови для українців, які розмовляють російською чи то пак більше суржиком, та росіян, щоб вони у повній мірі оволоділи нею, а не просто звинувачувати їх тому, що вони її не знають. Це викликатиме лише опір і несприйняття всього українського, що ми зараз і бачимо. Потрібно просто виконувати заповідь великого Кобзаря: "І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь". Наприклад, я володію обома мовами, а не однією на шкоду іншій і допомагаю усім, хто хоче оволодіти українською, створюю їм україномовне середовище. Це не так складно. Потрібне лише бажання, все інше ― дрібниці.


© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua