Мішень – шаровари

Вiдомо, що українськi ма-терiальнi цiнностi i капiтал – не в нашого народу, ми лише слу-жимо ширмою, якщо потрiбно, власники можуть одягнути ук-раїнця в шаровари i виставити як мiшень, щоб його обстрiлю-вали. А повсякчас залишається xyтip, він же колгосп, садок вишневий коло хати – так привчила радянська система.

Вiдомо, що українськi ма-терiальнi цiнностi i капiтал – не в нашого народу, ми лише слу-жимо ширмою, якщо потрiбно, власники можуть одягнути ук-раїнця в шаровари i виставити як мiшень, щоб його обстрiлю-вали. А повсякчас залишається xyтip, він же колгосп, садок вишневий коло хати – так привчила радянська система, що утворила цiлi обори своїx пiд'яремних рабiв пiд назвою об-слуговуючих "творчих спiлок", якi функцiонують i досi. Худож-ник, за їхнім задумом, повинен малювати те, чого вiд нього хоче влада i не лiзти в нiяку полiтику.

Хоча справжнi мистецькi оригi-нальнi речi творяться вiд здоро-вoї внутрiшньоi iндивiдуальноi думки i незалежного сприйнят-тя, вiд того, як художник са-мостiйно мислить. Раби-худож-ники, раби-письменники, раби-композитори посьогоднi загнанi в спiлки, де нiчого не змiнилося. I це вже питання не лише куль-тури, а нацiональноi безпеки, в тому числi й економiчної. При-мiщення Спiлки художникiв Ук-раїни перетворено у вертеп чи-йогось стороннього приватного бiзнесу, а в результатi посеред центральної площi столицi кpaїни маємо дурнуватi муляжi "ма-маїв", по яких повзають дiти.

Матьнистi шаровари знайшли собi гiдне застосування. Ідео-логiя приниження i cмepтi всього українського стала панiвною i монументальною, пронизала вci жанри розважальної iндустрiї за-собiв мacoвoї iнформацiї i все тoї ж iдеологiчної пропаганди цiнностей справжнiх полiтико-економiчних господарiв України – для зомбованого вимираючо-го народу.

Взяти хоча б останнє шоу для народу з обирання "Ве-ликого українця" за режисурою Партiї регіонів. В присутностi журналiстiв екс-вiце-прем'єр з гуманітарної полiтики Д.Табач-ник похваляється, що міг би зробити кумиром народу кого завгодно, але вибiр його впав на все тi ж шаровари – на цей раз князя Ярослава Мудрого, спiль-на матня абстрактного мiфо-логiчного полiтика нікому з оби-вателiв невiдомої i незрозумiлої держави повинна "об'єднати Україну" i приєднати до icторично-мiфологiчної обори "братнього" народу, для якого "Київська Русь" – це всього лише охвicтя великої i прекрасної Росії. За нас вирiшують, що ми вшано-вуємо, чим милуємось, що їмо i п'ємо.

З 11 авторів, якi брали участь у ландшафтнiй виставцi cвoїx скульптурних творів побiля могили Шевченка на Чернечiй гopi в Каневі, лише двоє вияви-лись українцями, решта навіть не розмовляють українською мовою і жодного уявлення про поета, якого вони взялись вша-новувати i прикрашати своїми одороблами, не мають.

Отак i виникають всiлякi фашистськi людиноненависницькi рухи, капiтал концентрується в руках людей, якi традицiйно найро-зумнiшi i найбагатшi. Потiм зна-ходять чергoвого Гiтлера – i вперед до світового панування. Тому я бачу й наступне очищен-ня вiд цього людиноненавис-ництва i манiпулювання всім i всіма в iм'я зиску. Я вже бачу, як палають їхні вiлли i банки, як бiгають вулицями спустошених міст закривавленi народнi мес-ники, новітні кармелюки. Сце-нарiй повторюється, йде неспра-ведливе розподiлення pecypciв, митцi про це попереджають.

Не-даремно ж я за покликам серця iлюстрував Кобзаря. Якщо художник не буде вiдчувати соцi-альний нерв сучасностi – грiш йому цiна в базарний день, гер-метичного мистецтва для мис-тецтва не існує. Адже ж зовсiм немає соцiальних творів, якi хоч якось би вiдобразили тi коло-сальнi змiни, i то на гiрше, якi вiдбуваються в суспiльствi.

Є 5-6 художникiв, до яких належу i я, якi вiдображають сьогоднiшнiй день, бiльшiсть оспiвують шаро-вари, або, вiдчуваючи незгоду i протестуючи по- своєму, малю-ють на кухнях всiлякi "красівостi". Деякi особистостi успiш-но пороздвоювались. Права рука президента А. Гайдамака, облаш-тувавши за радянських часiв вci комсомольско-бiльщовицькi му-зеї, взявся за облаштування го-лодоморiвських, i те й iнше.

Ко-мунiсти стали християнами, але це не допомагає. Сьогоднi на мiжнародних аукцiонах все, створене українськими художни-ками, коштує копiйки i нікого не цiкавить. Україна упослiдже-на Росiєю та її впливом, i ще бiльше упослiджена Заходом, де все наше сприймається як вто-ринне й нiкчемне. I дуже часто – небезпiдставно.

Все, нiбито нове в мистецтвi, в нас сьогоднi мавпується i бе-реться з чужих джерел. Варто ж почати дійсний пошук – i дов-кола тебе здiймають лемент про-тесту свої ж землячки. Я iлюст-рував книжки про давнi ук-paїнські язичницькi вiрування – -назвали антихристиянином. А я в cвоїх гравюрах вiдтворив й інтерпретував те, що тисячi pоків тому робили в своїй ке-рамiцi нашi предки, якi аж нiяк при всьому бажаннi не могли пiдпасти пiд вплив тодi ще неiснуючого християнства.

А це були першi iлюстрованi твори на трипiльську тематику, яку тепер пiдхопили i намагаються експлу-атувати вищезгаданi роздвоєнi комунiсти. Мiй же храм i молит-ва – зоряне небо, там витоки творчості, а не в затяганих кон'юнктурниками шароварах. Творчiсть – є молитва.

Гене-тичнi українцi знищуються сьогоднi економiчно й культурно, роздвоєнi вчорашнi комсомоль-чуки одягають затягану вишиванку й шаровари, нiби українці, приходять до влади й дискредитують оце саме українство, жод-ної копiйки не видiляючи на нього, в той час, як арт-бiзнес в Україні взагалi перебуває в неук-раїнських, чужинських руках. Українцям лище дозволено пор-патися в землi, знаходити там трипiльськi черепки i продавати їx закордонним дилерам або сво-їм скоробагатькам для задово-лення пихи i прикрашання вiлл.

Продовження читайте тут http://www.panianka.info/_mishenj_sharovari_0_0_0_1231_2.html