Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Насильницька українізація   Донецьк   Краматорськ   дослідження

Мовне питання: Хто що бачить у статтях про це.

Werwоlf | 14.06.2008 02:09

11
Рейтинг
11


Голосів "за"
16

Голосів "проти"
5

Нещодавно розташував лінк на статтю "Новинар дослідив українізацію на Донбасі" (бажаючі можуть ознайомитися) і, з огляду на додані коментарі, мене зацікавило Хто що бачить у статтях про українізацію відносно свого ставлення до проблеми мови.
В мене давно виникла думка що в одному тексті різні за своїм світоглядом дописувачі бачать дещо різне.


Мовне питання: Хто що бачить у статтях про це.
Нещодавно розташував лінк на статтю "Новинар дослідив українізацію на Донбасі" (бажаючі можуть ознайомитися) і, з огляду на додані коментарі, мене зацікавило Хто що бачить у статтях про українізацію відносно свого ставлення до проблеми мови.

В мене давно виникла думка що в одному тексті різні за своїм світоглядом дописувачі бачать дещо різне. На коментарях до цієї статті я спробував дослідити (маю такий гріх) що до своїх міркувань.

Почну, як годиться, з себе:

Позиціную себе як російськомовний український націоналіст – прибічник українізації.

1 абз. Місцева влада неоднозначно реагує на те що, "жителі східних регіонів дедалі частіше віддають своїх дітей в українські школи."

2 абз. У Донецьку аж "34 школи мають статус українських" і це на двох мільйонне місто або біля 500 тис. дітей шкільного віку, то ще у "багатьох із них є російськомовні класи". Мову навчання визначають батьки, ну як по конституції чи закону (точно не пам'ятаю).

3 абз. Місцева влада бажає (і намагається, до речі) самій визначати мову викладання у школах міста замість Державної програми розвитку та функціонування української мови.

4-5 абз. А. Близнюк (колишній губернатор Донеччини, партійний функціонер ПР) вважає, що:

- "Не можна допускати примусового навчання. Якщо не бажають вчитися українською, то що – у тюрму за це будемо садити?"

- нема сенсу відкривати нові школи та класи, українські, до речі, бо зараз існує недобір у вже існуючі школи загалом.

Звідси й отримав я 500 тис. учнів середня між 40 та 60 на 10 років навчання.

6 абз. "Дедалі більше заможних донеччан віддають своїх дітей саме до україномовних класів", бо, бач, намагаються дати дітям в подальшому й вищу освіту (вища освіта майже повністю українізована, принаймні престижні заклади), і іспити складати доведеться українською (хоча і не факт).

7-8 абз. Дочка судді господарського суду області (держслужбовця) разом з дітьми інших керівників навчається в престижній школі українською мовою, хоча поруч лунає російська мова (роблю висновок, що в школі є російськомовні класи), бо батько заяву написав.

9 абз. Троє онуків того самого А. Близнюка навчається у моєму рідному місті в українській гімназії. Чому – написано у статті.

10 абз. Засновник гімназії (не партійний функціонер) вважає, що кількість українських класів на Донбасі потрібно збільшувати, бо, боронь боже, 18 із 19 батьків в 1 дітсатку (в інших опитування не було, мабуть) написали заяви, "що хочуть віддати своїх дітей в україномовний клас."

Передостанній абзац – висновок дослідника і автора статті, тому бачити я його не хочу (маю право). Хоча на мій погляд, висновок цілком логічний, я так само до нього прийшов.

Останній абзац – посилання на інші сторони українізації та мовного питання, тому у цій статті мною до уваги не беруться.

Аж очі повилазили, оце я бачу – український націоналіст російськомовний.

А що ж бачать інші.

Побачив коментарі Александри, прочитав, звісно, бо сам лінк дав на статтю.

Александра:

Позицінує себе як відстоював російськомовної меншо-більшості, неприйняттям українства як нації і української мови як окремої і самодостатньої, стосовно мови – вважає українізацію сходу насильницькою і більш нічого.

Що ж побачила Александра і екстраполюючи її однодумці:

З усієї статті в 11 абзаців ключову фразу: "Якою мовою навчатися школярам, визначають за заявами їхніх батьків.", і зробила єдиний висновок: мені і тим хто зі мною згодні дуже, аж кортить, "хочется все украинизировать административным решением".

І... більш нічого.

Далі у коментарях (близько 10) Александра відстоює свою позицію аргументами:

1) Не драматизуйте. А як я вивчила? Між іншим. При складанні іспиту в інститут у мене був вибір – теми російською мовою і теми українською. А що, зараз не так? О, яка жорстока русифікація була тоді...

2) У КОЖНІЙ російській школі вивчають українську, але у багатьох українських школах (у Києві 82 %) не вивчають російську.

3) Я не член ПР, и мне все равно, где ее лидеры учат своих детей.

4) Вот президент своих дочек отдал в частную школу, где ни украинский ни русский не учат. Его дело, видно не связывает он их будущее с нашей страной.

5) І ще раз повторюю – У КОЖНІЙ російській школі вивчають українську, але у багатьох українських школах (у Києві 82 %) не вивчають російську.

І НЕАМЄ МОЖЛИВОСТІ у батьків вибрати мову навчання. У Донецьку така можливість є.

6) Зараз кількість шкіл і класів з тією чи іншою мовою навчання визначається за заявою батьків. І це я вважаю нормальним станом.

7) Дії, вказівки зверху щодо доведення (збільшення) відсотка до визначенного зверху я вважаю НАСИЛЬНИЦЬКИМИ.

І більш нічого.

І це викликає невдоволення мешканців Донецька, і це Ви підтверджуєте. (це мені)

8) Мне до лампочки права людей? Тех, с которыми я не сталкивалась?

9) Да, мне ближе права моих друзей и мои собственные.

От і все, моє дослідження закінчилося, бо інших опонентів не існує (сподіваюсь з'являться), а інші дописувачі, що мали бажання залишити повідомлення дещо схожі на мене і, сподіваюсь, розділяють моє бачення.

На останок залишилося, знову як годиться, надати свої висновки, бо свій, а головне, Ваш час гаяв на ці намагання.

Отже висновки:

1) українці що поважають українську мову й державу (маю надію що до держави) не бачать (сліпі мабуть) насильницької українізації принаймні в цій статті. Вони побачили те, що побачив і я і погодилися з тим, що:

– "Люди не такі дурні, якими їх хочуть зробити. Вони розуміють, що їхнім дітям жити в цій державі, що і документація вся українською, і тестування. Тому, щоб діти почувалися комфортно в цій країні, їм треба добре володіти мовою, а для цього замало вивчати її дві години на тиждень в російськомовних класах", – пояснює Конобрицький. Він упевнений, що ідеї про безперспективність української мови в регіоні свідомо поширює місцеве керівництво. (цитата зі статті Новинар дослідив українізацію на Донбасі)

– Місцеве керівництво та партійна еліта мовним питанням відволікають пересічних громадян Донецької (і не тільки) області від більш істотних питань повсякденного життя

– Намагання місцевої еліти відсторонити, чи бодай ускладнити здобуття вищої освіти дітям не VIP-персон.

– Намагання місцевої еліти всілякими засобами не дозволяти поширення української мови на схід та вилучити східні регіони з під впливу української України.

2) українці що не поважають українську мову й державу побачили в запропонованій Новинаром статі лише те, що:

- "Якою мовою навчатися школярам, визначають за заявами їхніх батьків." мені і тим хто зі – - українці що поважають українську мову й державу, до нестями, "хочется все украинизировать административным решением". Тобто насильно українізувати схід країни.

- І... більш нічого.

Отакі висновки товариші/пани/співвітчизники, заперечте якщо зможете та схочете.

PS: Вибачаюся що до помилок та може незграбного викладання. Не журналіст я, а російськомовний технар. Та інколи втриматись не можна, руки сверблять та думки лізуть. Ти їх розвіюєш, а вони капосні лізуть.

Новинар дослідив українізацію на Донбасі

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua