Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Абакумов Александр Васильевич – Руська мова на теренi сучасної Матери Мiст Руських

Хандусенко Передрук | 27.11.2007 07:10

-17
Рейтинг
-17


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
26

Напередоднi цьогорiчного Дня Мiста (а також у зв'язку з закiнченням учбового процесу в середнiх школах i початку там екзаменацiйних сесiй) на 1-му каналi Українського Радiо столичнi освiтяни пiдсумували Учбовий 2006-2007 р.

Руська мова на теренi сучасної Матери Мiст Руських ("звiт" столичних освiтян до Дня Києва)

Напередоднi цьогорiчного Дня Мiста (а також у зв'язку з закiнченням учбового процесу в середнiх школах i початку там екзаменацiйних сесiй) на 1-му каналi Українського Радiо столичнi освiтяни пiдсумували Учбовий 2006-2007 р. Як приклад "толерантностi" серед наведених звiтiв була згадана i кiлькiсть учнiв в Матерi Мiст Руських, якi так чи iнакше опановують руську мову. І як "демократичне досягнення" (або ж "дуже значуща" цифра) було сказано, що у Києвi вивчають "великий и могучий" 18% всiх учнiв столицi.

А iншi 82%? Що! Зовсiм не вивчають "росiйської" (руської) мови в Матерi Мiст Руських!

Але ж як бути з 27-ю статтею Закону України "Про мови", прийнятого вже пiд час трансформацiї "перебудови" в Незалежнiсть. Цей пункт зазначеного документу говорить: "Вивчення в усiх загальноосвiтнiх школах української i росiйської мови є обов'язковим". Закон "Про мови" (i так дуже вже не толерантний до мови Сковороди, Гоголя, Гребiнки i Короленка) ще нiхто не вiдмiняв! Якщо зазначений юридичний акт й буде змiнено, то, навпаки, на поширення прав цiєї лiтературно-дiалектно-дiлової форми нашої ж мови.

Так чим же вихваляються київськi освiтяни? Наглим порушенням "Закону про мови"!

Цей кримiнал почався ще у першiй половині 1990-х рр., коли тодiшнiй заступник мiнiстра освiти (Анатолiй Григорович Погребний) дав дирекцiям школ "вказiвку" про "росiйську" (руську) мову як необов'язковий для вивчання предмет. Так хто повинен вiдповiдати по суду?

Тодi ж (за президентство Леонiда Макаровича Кравчука) в Києвi i областi було серед батькiв учнiв проведено ряд опитувань на тему "чи бажаєте Ви, щоб Ваша дитина вивчала росiйську мову". Переважна бiльшiсть репрезентантiв вiдповiла, що "бажає". Тiльки в однiй зi шкiл Київської областi трохи бiльше половини батькiв висловилися, що "вивчення росiйської мови для їхнiх дiтей необов'язкове". Про цей одинокий факт тодi розголосив 3-й канал Українського Радiо.

Але чи припустиме було це опитування, коли потреба в ньому вже була знята Законом України "Про мови"?

Пiсля зазначеного "рейтингування" в багатьох школах "росiйська" (руська) мова була "понижена у ранзi" до факультативного предмету. Подальша ж протизаконна вiйна Мiнiстерства Освiти (а також освiтян й "просвiтян" на мiсцях) проти мови "Слова про Ігорiв похiд" призвела до сьогоденної паталогiчної ситуацiї.

Я не випадково назвав лiтературно-дiалектно-дiлову форму, яку ми звикли звати "росiйською", – руською мовою. Ранiше вважалося, що "росiйська" мова – нащадок якогось з пiвнiчно-схiднослов'янських нарiч. Але увесь фiлологiчний та й iсторичний науковий свiт наприкiнцi 1970-х рр. потрясло сенсацiйне вiдкриття Новгородською Археографiчною експедицiєю (очолюваною академiком Валентином Яніним) iльмено-словенського дiалекту (завдяки прочитання новгородських берестяних грамот). Пiзнiше було (через берестянi грамоти Пскова, Тверi, Торжка, Смоленська, Мстиславля i навiть Москви) вiдкритi й iншi пiвнiчно-схiднослов'янськi дiалекти.

"Росiйська" ж мова (суттєво вiдрiзняєма вiд дiалектiв, вiдкритих берестознавцями) виявилася одним з варiантiв києво-росо-полянської (давньоруської), що поширилася серед нащадкiв iльменських словен, в'ятичiв, радимичiв, бiльшої частини кривичiв Ё сiверян впродовж 13 – 16 ст. Мiсцевi ж дiалекти тодi були давньоруським асимiльованi.

Окрiм того! Серед сучасних схiднослов'янських нарiч, "росiйська" мова найбiльше зберегла риси давньоруської. Себто – мови "Слова про Ігорiв похiд" (Київ, 1185 р.) i "Слова про загибель Землi Руської" (Київ, 1238 р.).

Порiвняймо 2 переклади одного з уривкiв "Слова про Ігорiв похiд": М. Т. Рильського i Дм. С. Лихачова.

Оригiнал: "Вступита же, господина, въ злато стремень за обиду сего времени, за землю Рускую, за раны Игоревы, буего Святьславлича!"

Переклад Дм. Лихачова: "Вступите же,_господа,_в золотые стремена за обиду сего времени,_за землю Русскую, за раны Игоревы, буйного Святославича!"

Переклад М. Рильського: "А вступiть же, панове-браття, в золоте стремено за кривду сьогочасну, за землю Руську, за рани Ігоревi, хороброго Святославича!"

Коментарi, як кажуть, зайвi.

Майже повне нищення Батиєм мешканцiв Київських Пагорбiв змiнило дiалектну ситуацiю у колишньому столичному князiвствi. Подальша доля центрально-руської мовної форми мала своє продовження вже на суздальському, новгородському, смоленському, курско-брянськомy i рязанському "грунтах". Новi ж кияни вже розмовляли (на противагу "третiй сторонi" – праукраїнському пiвдню князiвства) з центрально-полiськими особливостями [ Варченко И. А. Диалект // Украинская Советская Энциклопедия, с. 192 – 193, 348 – 349 ], а у 2-й половинi ХІХ ст. знову повернулися до (трохи модернiзованої) києво-руської ("росiйської") мови.

Але, попри дискусiї (хоча науково вона вже однозначно вирiшена) щодо належностi "росiйської мови" до українських дiалектiв, порушення "Закону про мови" – неприпустимi. Мiнiстерству Освiти (як i усiй системi загальноосвiтнiх середнiх шкiл України) треба нагально повернутися у правове поле Закону України "Про мови".

A. B.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua