Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Про незалежність усвідомлену та інші прості складні речі

Олена Олійник | 23.08.2007 19:38

19
Рейтинг
19


Голосів "за"
21

Голосів "проти"
2

Невелика стаття до великого свята у двох питаннях:
Що воно таке – незалежність держави?
Що воно таке незалежність держави особисто для мене?


Про незалежність усвідомлену та інші прості складні речі
Чим є незалежність держави взагалі? Начебто зрозуміло, а конкретно... Мені здається, не зайвим буде провести паралель із незалежністю людини.

Незалежною ми зазвичай називаємо людину, що вона сама себе забезпечує всім життєво необхідним (насамперед – матеріально). Але часто також ідеться про незалежну людину як таку, що має незалежну думку. Так що тут є більш вагомим? І чи обмежується цим питання?

Людина живе у світі, суспільстві, родині. Людина короткочасно існує в межах супермаркету, літака, метро або вуличного руху. Хто з нас може бути цілковито незалежним від щоденного оточення? І хто взагалі... Навіть якщо уява слухняно намалює нам образ пустельника у печері абощо, так в нього підвищена залежність від сил природи та від випадковості. І саме втілення незалежності та вивищення Діоген (до імені якого тут начебто примазувався такий собі один) – він не залежав від Олександра Македонського із усім його військом, проте навряд чи остаточно не залежав від хліба насущного.

Так от, повертаючись до пересічної сучасної людини. Багато хто вважає, що бути незалежним – це поводитись, як тобі заманеться. Майже справедливо, але тут знов постає питання – а як саме тобі заманеться? Якщо кортить співати, і нікому воно наразі не заважає – та будь ласка, якщо ж волієш жбурляти у перехожих камінням, то тебе скоріш за все хутенько повернуть до залежності від зовнішніх обставин. Ба навіть до поглибленої залежності, в разі якщо ти встиг вибити комусь око. Якщо в тебе є все необхідне для життя, можна почуватись абсолютно незалежним від найближчих навіть людей, але це по-перше не свідчить на користь твоїх внутрішніх якостей, а по-друге – всі решта залежностей зберігаються: від роботодавця або клієнтів та їхньої думки про тебе, від процвітання банку, кон'юнктури ринку, від погоди, справності мобільного телефону, від власного здоров'я і власної нудьги тощо. А ще від його величності випадку. Інша картина: ти маєш талант і властивий лише тобі образ мислення, тобі в жодному разі не буває нудно із самим собою наодинці, ти щасливий у будь-яку погоду, ти сам на "ти" із мобільником та комп'ютером або вони тобі не потрібні, тобі байдуже, що думають та говорять навколо, навпаки – це вони до тебе дослухаються. Але й тоді ти залежний: від джерел різних емоцій, що надихають тебе (коханої людини абощо), від менеджерів, видавців та покупців, від вибриків власної уяви, знов таки від здоров'я. Не забуваймо також про випадок, що від нього залежні геть усі (доведено мессіром Воландом). Отже... людина залежна завжди. І чим більше їй кортить спілкуватися з оточуючими за допомогою каменюк, тим жорсткіше оточуючі їй нагадають про тую залежність. То ж цивілізована людина, що має внутрішні кордони (самообмежувачі), має більше шансів почуватися незалежною від інших. А внутрішня свобода здебільшого визначається рівнем загального розвитку, і як правило знаходиться у прямій залежності від вищенаведеного.

А що ж незалежність держави? А все те ж саме, за великим рахунком. Навіть якщо Ви острів Маврікій або Ісландія, то й тоді Ви залежні від решти світу. Якщо держава маленька й не має сили-силенної природних багатств, вона залежна від їх постачальників. Якщо велика й багата – тоді від складнощів, спричинених її різноманітністю, важкості контролю власних територій та надрів. Всі, знову таки, залежні від природних катаклізмів, ймовірність яких для держав зі значною територією відповідно збільшується, і навіть потужні держави рідко спроможні впоратися без зовнішньої допомоги у разі справжнього лиха. І незалежність держави обертається ізоляцією, якщо вона воліє спілкуватися з іншими за допомогою "каменюк", адже ставлення до держави зумовлює її власне поводження із близькими й далекими сусідами, так само як воно ведеться й поміж людьми. То ж справжня незалежність визначається рівнем комунікабельності країни, її толерантністю, адекватністю. Чи не за високий такий рівень ми відносимо подумки країну до цивілізованих, або просто "нормальних" держав? Так, мало не забула, є іще рівень життя. Проте він, як і рівень прав і свобод всередині держави, так само зазвичай знаходиться у прямій залежності від вищезгаданого.

Отака в нас вималювалася картина щодо незалежності держави в цілому. Взагалі-то не в нас, а лише в мене. То ж навіть і не знаю, чи варто ставити друге запитання. Але пізно – задекларувала. Отже

Чим є незалежність держави особисто для мене? (тут вже дозвольте мені прибрати абстракції й прямо сказати – МОЄЇ держави)

Відповідаю, як можу.

По-перше, неабиякими емоціями. Великого піднесення – раз, ніяковості через те, що замало для неї зробила – два.

По-друге, усвідомленням того, що незалежність передбачає величезну відповідальність: за власну долю, бо то рабам не треба про неї дбати – господар або нагодує, або вб'є; за власні вчинки, що не мають шкодити іншим, так само як і дії держав – іншим державам. Адже через манеру держав шкодити одна одній виникають війни, а от вже ті в сучасних умовах стосуються кожної країни без винятку.

По-третє – легкістю дихання, у порівнянні. Бо те протиприродне утворення – СРСР – було для мене безповітряним простором. Але це вже тема окремої статті.

От, власне, й усе. Тобто, теревеніти можна ще довго, але навряд чи воно буде цікаво або корисно.

P.S. Одне кумедне спостереження. В деяких громадян України згадування про її незалежність може викликати роздратування, та все ж таки дуже мало таких, хто взагалі б не усвідомлював, що воно таке. А ось із більшістю громадян РФ про їхню незалежність годі й говорити: для багатьох одних словосполучення "незалежність Росії" є взагалі маячнею, багато інших реагують на нього так, нібито їх особисто скривдили. Я зазвичай розумію різні речі й різних людей (мене тут навіть охрестили будь-кого-сприймаючою), але щодо цього уява мені начебто відмовляє – адже на мою думку незалежність Росії має всі ті ж самі переваги, що й незалежність наша чи будь-чия. Щоправда, й ті ж самі незручності.

Проте – (с) вже забула, кому відначала належить це гасло (сама ж його вперше почула у Литві ще наприкінці вісімдесятих) – ЗА НАШУ І ЗА ВАШУ СВОБОДУ!

Всіх зі Святом і хай щастить.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua