Ми живемо ілюзіями, що обираємо владу. Та гляньте на ці морди в парламенті та уряді. Хіба багато серед них людських? НЕ влазять в крісло, а кричать про те, як їм болить народна бідність, як вони розуміють простих людей!
Он ЮЮ (Юра та Юля) кричать, що народ вже не вірить владі. А хіба ж їм самим вірити можна? Нині Юля запевняє, що поверне добробут в наші оселі. А що, тих, хто їй завадив це зробити під час її прем'єрства вже нема? Що, вона впевнена в підтримці Президентом її "проривів". Та ті прориви давно вже здійснив бацька Лукашенко, а ми чомусь його за них не шануємо, а обливаємо брудом! Виходить, нам ці "прориви" не так вже й потрібні?
Он Юра кричить про контроль над владою. А чим він може забезпечити цей контроль? Багато він посадив бандитів у тюрми під час свого правління? Таке враження, що між "ворогуючими" фракціями укладена негласна угода – ми не чіпаємо ваших злодіїв, ви не чіпаєте наших. От і міняється влада, а злодії і бандити сидять не в тюрмах, а на тюрмах і іншій нерухомості! І що це за віртуальна боротьба з депутатською недоторканністю. Та завдяки своїм пільгам і грошам депутат залишиться недоторкано-недосяжним і після зняття тієї недоторканності. Та й де Юрко набере 300 голосів за це зняття?
Влада піарить себе, опозиція себе, а до народу їм діла як не було, так і нема. Он як я живу. В 1992 отримав останню в інституті державну квартиру. Через пару років, завдяки останньому львівському голові міськвиконкому і першому меру Богдану Котику, навпроти мого будинку збудували прекрасну поліклініку. Задумана вона була як медичний центр – крім поліклініки будувався і Державний стоматологічний центр. Та на нього вже не вистачило життя Богдана Котика. Наступники ж багато говорили про патріотизм, про любов до народу і потихенько розікрали кошти, виділені на будівництво цього центру. За 10 років повибивали вікна, розікрали столярку і стоїть він руїною. Після минулих виборів влада вирішила віддати це приміщення під районну адміністрацію. Та колись відібрала у сихівчан найбільший дитячий садок, та за цей час штати розрослись так, що тісним став той найбільший садок. Ударними темпами стали відновлювати частину будинку Державного стоматологічного центру під свої апартаменти. Навіть тонованим склом засклили вестибюлі. Та знову, як завжди, кошти кудись щезли. Та й люди підняли бунт – Державний стоматологічний центр будувався для безкоштовного надання стоматологічних послуг ветеранам і малозабезпеченим, а замість цього вони повинні викидати по $10-100 за лікування й протезування лише одного зуба! Пішли масові скарги у всі інстанції.
Питання було піднято і на зустрічі фракції НСНУ з сихівчанами. Депутатів ледь не побили. Кінчилась та зустріч обіцянками збудувати таки цей центр за рахунок коштів Полуботка, вибачте, олімпіади 2012. Це при тому, що люди казали, де знайти кошти на той центр. Та й приміщення для нього підказали – в існуючій поліклініці нескладно зробити перестановки і виділити для центру цілий поверх. Обладнання ж для центру можна скомплектувати з того, що не використовується лікарняними установами області і іржавіє без господаря. Можна зробити, та хіба ж наші депутати ладні щось зробити без "відкату"? А в справах для людей відкатів нема. То ж і не робиться нічого для людей. А от для погіршення їх життя – будь ласка!
Терміново підняли тарифи на опалення і гарячу воду. Плачу по новим тарифам, а вода ледь тепла. Пробував, як і належить, оформити акт, так куди там – ні з ЖЕКу, ні з теплоенерго – нікого! Тож в суд не подаш. Та й взагалі, хто вірить, що в суді можна щось вирішити. Он наш Пенсійний фонд два роки не визнавав мого права на наукову пенсію. А коли через 3 роки вимушений був визнати, то нарахував аж 94 гривни! Це в 2005 році, коли мінімальна пенсія була за 200! Районний суд і апеляційний суд визнали це справедливим. Після звернення до Європейського Суду на другий день після повідомлення про прийняття скарги до розгляду, пенсія стала 640 гр.! Зате ж суддя буде мати пенсію за 10000 і ще буде плакатись, що її не вистачає. Як і наші депутати та вся чиновнича зондеркоманда!
Юля та Юра нас завіряють, що чим частіше вибори, тим більше нам вимушена буде дати влада. Та влада ж у нас не тільки в центрі, а й на місцях. От вкрали у мене і сихівчан Державний стоматологічний центр. Зате впритиск до мого будинку будується елітна багатоповерхівка. А щось про аукціон з продажу цієї і сусідніх ділянок землі ніде не було опубліковано. А наші ж львівські нардепуки кричали про прозорість продажу землі. Як продали таємно, то й гроші пішли не в бюджет міста, а в чиюсь конкретну кишеню. Чию?
Он гляньте на фото. Поряд з поліклінікою минулого року збу4дували супермаркет. За малесеньку ділянку землі заплатили тоді 18 млн. То скільки ж заплатили за ці 3 ділянки, на яких йде будівництво?
Діюча влада хвалиься і обіцяє. Нинішня опозиція критикує і теж обіцяє. Та і влада і опозиція працюють не на нас, а на себе. Що ж треба зробити для того, щоб ми обирали владу для себе, а не для неї самої? Що треба зробити, щоб перетворити ці вибори без вибору в справжні? Ви знаєте? Я – ні...
Володимир Сиротенко (Вербицький)
