Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Рефлексії

Олекса Косар | 29.07.2007 12:25

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
3

А між тим, кожне покоління, хоч і по-своєму, схоже на жабку, що упала в глечик з молоком і намагається вибратися із нього...

Рефлексії

Кожне покоління живе з відчуттям, що ось воно, нарешті, зробить цей Світ кращим. Що ось саме вони є ті, котрі залишать нащадкам спокійне, мирне, врівноважене, збалансоване життя. Але йдуть роки, десятиліття... І вже минає і їхній час, як колись минув час їхніх попередників. Збіг він так непомітно, і швидко, як вода між пальцями. А Світ? А Світ, за великим рахунком, яким був, таким і залишився. "Нема нічого нового під куполом нашого неба". Міняються швидкості і стилі. Одні проблеми зникають, натомість виникають нові. Намагаємося подолати їх. А чи долаємо? І так, і ні. Буває, що долаємо, долаємо, а воно вже й не актуальне. Вже немає сенсу долати. Тоді просто кидаємо, бо треба братися за інше. І все починається спочатку. Для кожного покоління все починається спочатку.

А між тим, кожне покоління, хоч і по-своєму, схоже на жабку, що упала в глечик з молоком і намагається вибратися із нього, але без успіху, і передає естафету наступному, котре ніби то є продовжувачем, але насправді все починає спочатку. Спочатку починає пізнавати, що є Добро, що є Зло. Досвід попередників для них – це теорія. А лише практика дає відчуття Знань.

*

Дивлюся по телевізору концерт пана П. Яскраво, пишно, сито, самозакохано. Оплески. А перед очима стоїть вчорашня телепередача про старих людей, які доживають свого віку в самотності, в злиднях, в брудних холодних старих хатинах. Чому так? В чому причина? Одним – казкові розкоші, іншим – черствий хліб і холодна хата? На світі немає справедливості?... Гаразд, змиримося, якщо це воля Всевишнього... Але як оті, блискучі, успішні, можуть спокійно жити і насолоджуватися своїм багатством, знаючи, що десь, є злидні й нестатки, старе немічне безпорадне – недоглянуте, забуте, чекає смерті. А вона все не йде та й не йде, і такий довгий не прихід її ніби кара Божа... І кожне покоління цей шлях пізнає спочатку.

*

Як сумно, тяжко, боляче, і страшно спостерігати за доживанням віку, та ще й бути при цьому фактично безсилим, щоб якось пом'якшити, підтримати, доглянути, як належить. А якщо оте доживання ще й супроводжується сліпотою, погіршенням слуху, втратою пам'яті й орієнтації в навколишній обстановці... А страх твій підсилюється тим, що ти наочно бачиш, і усвідомлюєш, що рано чи пізно цей дзвін задзвонить і по тобі...

*

Я віруючий. Я вірю, що над людиною є сила, яка власне і створила її... Але не належу до жодної із конфесій, до жодної із церков. Я сумніваюсь, що Біблія це Слово Бога. На мою думку, Слово Боже, якби Він вирішив сказати його Людині, було без двозначностей, натяків, конкретне і ясне та зрозуміле кожному. І не потрібно було б писати величезні томи по роз'ясненню – що хотів сказати Бог.

*

Страх – це батіг. Надія – це пряник. І першим і другим, при умілому маніпулюванні, людину можна привести будь-куди. І ведуть...

*

Слухаючи дискусії, з того чи іншого приводу, особливо, що про релігію і віру, бачиш, як кожна із сторін викладає свою позицію із впевненістю, що Істин на її стороні. А між тим, Істиною не володіє ніхто, і ніхто її не знає. Бо той хто володів би Істиною, був би Володарем цього Світу.

*

Біблія – це одна із спроб Людини знайти шлях до Бога. І як бачимо – поки що невдала. Скільки років цьому, так званому слову Божому, тисяч п'ять, не менше. А чи наблизилася людина з тих пір до Творця хоч трохи? Та зовсім ні. Убиваємо, грабуємо, знищуємо. А те, що називаємо науково-технічним прогресом – це, не що інше, як "підпилювання гілки, на якій сидимо". Спустошуємо надра, виснажуємо атмосферу, отруюємо повітря і води.

*

...Все дуже просто. Він сказав: "Віддай все, що маєш, і йди за мною." Чи багато таких, що віддають?... Ось, десь, зовсім поруч, є дитина, якій лише хірургічна операція врятує життя, але в її батьків немає грошей. Ось я, наприклад, міг би продати телевізор, і комп'ютер, без них же міг би якось жити, а гроші – дитині, для порятунку життя. Але не продаю, ні телевізора, ні комп'ютера, і це далеко не все, що міг би віддати. Але не віддаю... Чому? Чому ми не віддаємо?

*

Щастя. Прагнення до щастя. А хто що знає про нього...

Як на мене, найбільш прийнятне визначення щастя – це Гармонія. Тобто гармонія в усьому: стану душі, почуттів, емоцій, стосунків, матеріального достатку... Де шлях до гармонії? Чи може почуватися щасливою людина, яка вже років з двадцять паралізована? Де їй шукати гармонію? У байдужості, до всього, щоб заздрість не задушила. У чому? У вірі про тимчасовість, швидкоплинність життя земного, і у вічне щасливе загробне життя – бо тут вже відмучився... Але мова йде про щастя в цьому житті...

ОЛЕКСА КОСАР

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua