Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
The Host   Господиня   Гостья   Гостя   російська мова   русский язык   Стефани Мейер   Стефені Меєр   Хозяйка

Як російська мова спотворює мислення


5
Рейтинг
5


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
2

ну переклали росіяни "The Host" як "Гостья" (замість "Хозяйка", як це значиться в словниках), ну сумирно проковтнули такий "переклад" суттєво залежні від російської мови українці, і вслід за своїми "лідерами" назвали українську стрічку "Гостя", що в цьому нового? Чи дивного?

Як російська мова спотворює мислення
Скоро на кіноекрани України виходить фільм за романом Стефені Меєр "The Host". Все б нічого – ну переклали росіяни "The Host" як "Гостья" (замість "Хозяйка", як це значиться в словниках), ну сумирно проковтнули такий "переклад" суттєво залежні від російської мови українці, і вслід за своїми "лідерами" назвали українську стрічку "Гостя", що в цьому нового? Чи дивного?

Нічого, звична річ. А звичні речі нікого не дивують.

Однак не так вже й мало давно здавалося б звичних речей, при умові, якщо з якихсь причин трішки уважніше, аніж як завжди побіжно та байдуже, ковзнути поглядом по них, деколи набувають нового вигляду. Досить таки значимого вигляду, відповідно до рівня поширеності даної такої раніше здавалося звичної речі.

Саме так сталося в нашому випадку. Справа в тому, що існує чудовий, як на мою скромну думку його читача, український переклад роману Стефені Меєр "The Host" – "Господиня".

І от ті люди, які, з одного боку, відчувають потребу не думати, не бачити й не чути нічого, окрім того, що залишають позаду себе російські сусіди, а з іншого боку, дуже хочуть не усвідомлювати даного прикрого факту своєї приниженої вторинності, починають вишукувати, а як би це принизити прекрасний точний український переклад твору.

Адже треба якось "обгрунтувати", чому для українського дубля фільму "The Host" обрано не прямий точний переклад оригінальної назви роману, як це зроблено в українському виданні книги, не "Господиня", а взята калька російської назви "Гостья" – "Гостя".

Наведемо деякі характерні сентенції від таких людей:

- "Якись переклад тай є, хоч і не якісний",

- "Як відомо даний український переклад, більшістю читачів описаний як невдалий. Дана назва книги, не відповідає сужету книги (як належиться). Тому саме назва "Гостя" буде більш правильніша, і зрозуміліша",

- ""Господиня", ще раз повторюсь немає відношення до самого роману! (Абсолютно) Це є переклад зі словника, і причому не обдуманий, перше слово побачили, і його вліпили",

- "Вандрівниця (так воно є в українському словнику) але знову ж таки воно не є загально акутальним, популярним. Більшість подумає, що українцям не стало мізків, і просто скопіювали з англ. (Ванда), Вандрівниця".

Але зазирнімо в словник – назва "Господиня" є прямим перекладом англійського "The Host", справжньої, а не російської перекрученої назви твору – яка причому повністю відповідає сюжету книги, це Вам скаже кожен, хто її справді читав. Адже в оригіналі ця назва стосується не прибулиці Вандрівниці, а справжньої Господині – господині і тіла Мелані, і планети Земля, на якій вона, і її батьки, і батьки її батьків народилась, живуть і жили раніше безліч поколінь.

Це навіть коли не враховувати, що одним з варіантів перекладу слова "host" є (біол.) "організм, що живить паразитів, "господар"", що власне і є сюжетом книги, коли оповісти його в двох словах: прибульці "душі", хоч це і високоморальні створіння, однак способом їхнього земного існування є саме якраз паразитування на тілах людей. В інших світах вони паразитують на тілах інших істот.

І оскільки оригінальна назва фільму "The Host" співпадає з назвою книги, то прямим перекладом його назви українською буде "Господиня". А коли ж хтось із загальмованими русифікацією мізками, замість подивитись в словник, хапає без розбору що попало, аби від російського "авторитету", в даному разі кривий переклад "Гостья" від північно-східного сусіда, то це просто на жаль прикра реалія результатів московської русифікації та приниження деяких українців тут на українській землі, що поробиш.

Що ж до власної назви Вандрівниця, то цей переклад з Wanderer а не з "Странница" (Стефені Маєр пише англійською мовою) – прекрасна знахідка перекладача книги. Це прадавнє українське слово "Вандрівниця", воно і не співпадає ні з яким широко зараз вживаним словом, і негайно дає зрозуміти (справді україномовному читачу) суттєву рису носія цього імені. Але коли комусь в свідомість вже в'їхало криве дзеркало російського перекладу, то крізь нього перестають бути видимими усі ці суттєві деталі. Адже русифікований читач, читаючи український текст після прочитання російського перекладу книги, весь час має на увазі російські, раніше ним проковтнуті і засвоєні криві терміни, які спотворюють книгу.

Нехай такий русифікований українець посудить сам, хіба ж це не виставляти себе фактично на посміховисько, намагаючись наведеним вище способом висловлювати оцінку предмету, практично й пальцем не поворухнувши для того, щоб самому розібратись у ньому хоч трішки перед цим? Слухняно при цьому ремигаючи московське русифікаційне фуфло, яке йому пхає в горлянку московська холуйня, як гусаку перед забоєм?

Звичайно що кожна людина має право на власну думку. Більше того, це дуже приємно, як на мою скромну думку, бачити наявність власної думки. І як же сумно бачити її не просто цілковиту відсутність, а ще й потребу в таких людей агресивно наскакувати на вияви наявності власної, а не імпортованої з Москви думки.

Адже право як думати, так і наприклад заглядати в словник, щоб наша думка мала підстави, однаково є всюди, чи не так, будь це на сході України, чи на її заході? Хіба нас усіх не об'єднує також й це, окрім рідної мови рідного народу?

Такі вторинні, від приниження русифікованості люди, як правило не можуть, через відчуття власної неповноцінності, говорити від власного імені. Тому вони намагаються говорити від імені уявної ними "більшості". І якщо ця "більшість", від чийого імені вони намагаються говорити, ніби як "думає, що українцям не стало мізків, і просто скопіювали з англ. (Ванда), Вандрівниця", то це біда цієї нещасної, приниженої аж до потреби самопринижуватись бідолашної "більшості".

Це ж тільки в українській мові можливо точно і коректно передати, разом із змістовним наповненням, навіть і звучання власних імен Wanderer "Wanda" – як Вандрівниця, "Ванда". І нема жодної потреби примітизовувати, опускати багатство виразності української мови до рівня російської, в якій принципова неможливість точно передати оригінал призвела аж до його суттєвого змістовного перекручення.

Але справжня проблема далеко не тільки в тому, що якомусь не дуже на жаль розумному окремо взятому російському перекладачу прийшло в голову при перекладі роману переназвати його протилежним до "The Host" поняттям.

Суть проблеми в тому, що кривий, хибний до протилежності російський переклад назви твору, в російськомовній свідомості, включно з суттєво русифікованими українцями, без жодних проблем спромігся стати панівним. І що російськомовно думаючі люди, і то зовсім не якісь там погані люди, не тільки не помічають спотворюючої дійсність оригіналу підміни понять, а навіть відчувають потребу наскакувати на прекрасний і точний український переклад – фактично за те, що він точно передає нам оригінал, а не кривобокий російський переклад.

Але може це ми тут напоролись на окремий поодинокий прикрий випадковий прокол, а в решту випадків російськомовність не перешкоджає адекватному сприйняттю реальної дійсності?

На жаль практика показує, що це не так, і що даний випадок просто ще раз ілюструє той прикрий факт, що в російськомовно думаючих людей практично відсутні перешкоди для сприйняття за чисту монету а чи не будь-якої, навіть і найпримітивнішої, кричуще невідповідної дійсності дези.

І такий висновок, що цікаво, відомий досить таки давно:

===:..."Вообще, – закончил академик Павлов, – я должен высказать свой печальный взгляд на русского человека. Русский человек имеет такую слабую мозговую систему, что он не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действительностью, а со словами" (Бенедикт Сарнов, "Начало мира в слове", http://www.lechaim.ru/ARHIV/115/sarnov.htm; Н.А. Гредескул, "Условные рефлексы и революция: По поводу выступления акад. И.П. Павлова", "Звезда", 1924, N3, 70, . С.149; http://izvestia.ru/science/article3121425/);

"В самом деле, для русского менталитета является центральной, фундаментальной такая особенность, как "тотальная словесность", специфическое "лингвистическое чутьё", поэтому русская культура – это всегда особое лингвокультурное пространство, в котором любые макро- и микродинамические изменения характеризуются тесной связью глобальных социально-культурных процессов и языка. Всякий момент русской культурной истории имеет соответствующее вербальное оформление, отражающее основные черты его мироощущения и миропонимания" (Л.В. Щеглова, Н.Б. Шипулина, Н.Р. Суродина, "Культура и этнос // Язык как основа национальной культуры).

"Это приговор над русской мыслью, она знает только слова и не хочет прикоснуться к действительности... Мы глухи к возражениям не только со стороны иначе думающих, но и со стороны действительности" (Иван Павлов, "О русском уме"):=== [5]

Якщо плюс до того, що умовою "істини" для російськомовної свідомості, для значної більшості її носіїв, не є відповідність фактам дійсності, чи там здоровому глузду та елементарній логіці, додати те, що практично єдиним критерієм російськомовної "істини" є та умова, що вона поширюється московською інфоканалізацією, тобто що вона санкціонована московською бандою, то ось вам і проста, елементарна причина величезних московських зусиль щодо подальшого продовження і посилення русифікації, перш за все на українській землі.

Однак повна маніпулабельність російськомовно думаючих людей далеко на жаль не єдиний наслідок неадекватності інструменту їх мислення – російської мови:

===: К сожалению, бессознательные психические установки, формируемые русской языковой картиной мира, существенно тормозят развитие левополушарного мышления и, поэтому, многие черты правополушарности, и в том числе и чувственное восприятие жизни, у русскоязычного человека сохраняются и в зрелом возрасте: "Чувственное восприятие жизни русских объясняет, почему в них больше восточной иррациональности [...] Способность мобилизовать себя для конкретной деятельности у них не развита, находится "на уровне ребенка". Поэтому любая критическая ситуация, когда нужно собрать волю, проявить самостоятельность, может вызвать у русского "детские реакции" (Алла Сергеева, "Русские: стереотипы поведения, традиции и ментальность", http://lib.rus.ec/b/265695/read). Преимущественно правополушарное мышление в зрелом возрасте и вызванная этим инфантильность – "холопство" (от англ. "infant" – младенец и от укр. "хлоп'я", болг. "хлапе" – малыш, ребенок; укр. "хлопець", чеш. "chlapec", болг. "хлапак", пол. "chopak", в.-луж. "khор" – мальчик) сопровождаются, прежде всего, пониженным уровнем интеллектуального развития взрослого русскоязычного человека: "Инфантил (холоп с пониженными интеллектуальными способностями, – П.Д.) – взрослый (по паспорту) человек с психическим инфантилизмом. Инфантил – совсем не то же, что человек-ребенок. Инфантил отстает от среднестатистической нормы развития, человек-ребенок (фактически то же самое, что и холоп в Московии, – П.Д.) – от возможности стать взрослым человеком. Инфантил – выход за границы нормы, вариант некоторой патологии. Человек-ребенок – привычная норма (в России и в русскоязычных регионах Украины, – П.Д.)

"У нас есть любопытство, но мы равнодушны к абсолютности, непреложности мысли. Или из черты детальности ума мы вместо специальности берем общие положения. Мы постоянно берем невыгодную линию, и у нас нет силы идти по главной линии. Понятно, что в результате получается масса несоответствия с окружающей действительностью. Ум есть познание, приспособление к действительности. Если я действительности не вижу, то как же я могу ей соответствовать? Здесь всегда неизбежен разлад. Долг нашего достоинства – сознать то, что есть. А другое, вот что. Всегда полезно знать, кто я такой" ("Лекции, прочитанные И.П. Павловым в 1918 году // Из лекции N2", http://newan10.eto-ya.com/perechen-metodov-po-imeni-avtora/pavlov-ivan-petrovich/) [...] Такое пассивное познание действительности и непреодолимый ничем консерватизм мышления были присущи лишь первобытным людям: "Но что больше всего поражает европейца, это не само содержание представлений первобытных людей, а их крайняя устойчивость, нечувствительность к данным опыта. Первобытное мышление невероятно консервативно и замкнуто. Очевидные факты, которые, по мнению европейца, должны были неизбежно изменить представления первобытного человека, заставить его пересмотреть какие-то убеждения, не оказывают почему-то на него никакого действия. А попытки убеждать и доказывать приводят зачастую к результатам, диаметрально противоположным тем, которые ожидались. Именно в этом, а не в вере в существование духов и мистической связи между предметами состоит наиболее глубокое отличие первобытного мышления от современного" (Валентин Турчин, "Феномен науки. // Первобытное мышление", http://refal.net/turchin/phenomenon/chapter08.htm#08.02):=== [5]

Хоч наведені вище цитати не такі вже й малі, але слід зауважити, що вони показують далеко не всі – негативні для кожної нормальної людини, яка бажає добра своїм дітям – наслідки ізоляції московськими холуями цілих районів (чи областей) України від української мови, ну щоб ніщо не заважало "чистоті" розвитку російськомовної картини світу для людей, перш за все для дітей, в тих областях. Адже саме якраз українська мова, своєю точністю й відповідністю реаліям природи, а перш за все людських взаємин, стоїть на перешкоді російськомовному остаточному гальмуванню розвитку людини на рівні згаданого вище того первісного мислення, яке є результатом російськомовного виховання. Що і пояснює, чи не так, досить таки ясно, тотальну утробну, біологічну ненависть московських холопів до української мови.

І питання наявності кривобокого російськоподібного перекладу назви "The Host" в Україні, таким чином, досить таки близько підходить до основного сучасного українського питання. Ось це питання: бути чи не бути? – вторинним маніпулабельним московським Гостем на рідній землі, з московським інфоканалізаційним інфолайном в голові замість принципово ненависної московським холопам нормальної людської свідомості – чи на ній Господарем, який грунтує власну думку на фактах дійсності.

Література

1. Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2 http://olexlviv.blogspot.com/2013/03/2.html

2. The Host (novel) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_ (novel) (+ її укр. і рос. редакції),

3. The Host (2013 film) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_ (2013_film) (+ її укр. і рос. редакції),

4. Откуда есть пошел... История русского языка. Происхождение русского языка. http://zrada.org/inshe/43-literatura/267-otkuda-est-poshel-istorija-russkogo-jazyka-proishozhdenie-russkogo-jazyka.html (http://maxpark.com/community/90/content/1672549)

5. Ответ "недорасу" Родиону Мирошнику http://uainfo.org/heading/politics/17820-otvet-nedorasu-rodionu-miroshniku.html

6. Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/

7. Прєступнік і злочинець http://h.ua/story/59436/

8. Чому суржик – це погано http://h.ua/story/67409/

9. Правда історії та міфи мовознавства http://h.ua/story/90230/

10. Щирі свідомі міркування про матмастерінг http://h.ua/story/97066/

11. Росіяни, русскіє і просвіти в каламуті уявлень обрусєвшіх інородцев http://h.ua/story/147991/

12. Проблеми російськомовності http://h.ua/story/259623/

13. Проблеми російськомовності – 2 http://h.ua/story/261097/

14. Проблеми російськомовності – 3 http://h.ua/story/265090/

15. Походження російського народу http://h.ua/story/276736/

16. Український та російський народи не мають спільного походження http://h.ua/story/335558/

17. Інформаційні технології і людські спільноти http://h.ua/story/339791/

18. Швейцарська багатомовність http://h.ua/story/362846/

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua