Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
галичина   мадяри   печеніги

Загибель Боржавського замку

Ігор Бурдяк | 14.06.2010 01:20

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
1

Галицька народна легенда (Гусарська балада з нещасливим кінцем)

Дуже давно, коли мадяри кочували по причорноморських степах, їх почали тиснути печеніги. Хан Алмош надіслав до галицького князя посольство просити допомоги проти них.

У посольстві був і його внук, молодший Арпадів син – Коломан. Гарний стрункий юнак сподобався дочці галицького князя Мілоті, й за короткий час перебування посольства при княжому дворі між ними спалахнуло кохання. Закохані умовились, що Коломан через якийсь час, коли небезпека мине, зашле своїх сватів.

Чутка про красу Мілоти встигла перейти й за Карпа-ти. Почув про неї й боржавський князь Чорногор, уді-вець. Він вирішив посвататись до княжни, просити у бать-ка її руки.

Зважаючи на користь для династії, галицький князь дав свою згоду й видав Мілоту проти її волі заміж за Чорногора.

Князь Чорногор жив зі своєю молодою дружиною в Боржавському замку. Щастя його, проте, не було повне, він почував, що серце дружини їсть невідома йому таємна нудьга, яку він даремно намагався розгадати.

Тим часом насувалася гроза. Мадяри були розбиті печенігами й, тікаючи від них, стали на границях Галиць-кої землі й просили пропустити їх далі, на захід через Карпати. Галицький князь, бажаючи позбавитись непрошених гостей, пропустив їх через свої землі, поставивши умову, щоб вони не чіпали його зятя – боржавського князя Чор-ногора, на що хан Алмош і його син Арпад дали урочисту згоду й присягу.

Перейшовши Верецьким перевалом Карпати, мадярська орда спустилася по долині Латориці до Мукачева й там сорок днів одпочивала після важкого переходу.

Дотримуючись угоди з галицьким князем, Арпад не чіпав володінь Чорногора й після перепочинку повів свої великі юрми війська на Ужгород, де князем був Лаборець. Мадяри обложили Ужгород, узяли його приступом після того, як у бою загинув князь Лаборець.

Три дні мадяри гучно святкували свою перемогу в Ужгороді. Не радів лиш Арпадів син Коломан. Його сер-це роздирала нудьга по Мілоті. Він знав, що її віддали за боржавського князя за Карпати. Він хотів, що б там не було, її побачити.

І ось, наче на полювання, він вирушив зі своїм вірним слугою Станіславом насправді шукати Мілоту. Не знаючи місцевості, вони довго блукали лісами й болотами, поки нарешті вийшли на берег Латориці. Змучені й потомлені, вони поснули.

Тут на них надибали розвідники Чорногора, вислані стежити – як почуваються мадярські орди. Вони взяли обох мандрівників у полон і повели в Боржавський замок до князя Чорногора. По дорозі Станіславу пощастило втекти. їх вели берегом Латориці, й Станіслав несподівано кинувся в річку й відразу пірнув. Стріли, що полетіли слідом за ним, його не досягли.

Коломана привели в Боржавський замок до Чорного-ра. Він допитав полоненого, але Коломан себе не видав. Тоді князь наказав його замкнути в темницю, в підземел-лі замка. Надаремно шукав Арпад сина -- той зник. Тоді він повів своє військо з Ужгорода далі на південь і обложив Земплинський замок.

Тут його знайшов Станіслав і розповів про те, що тра-пилось. Не чекаючи взяття Земплина, Арпад послав вели-кий загін найкращого війська визволити сина, забувши зопалу про клятву не чіпати володінь Чорногора.

Чорногор, дізнавшись через своїх розвідників, що на-ближаються мадяри, закрився в своєму замку.

Почалася облога й кривавий бій. Обложені хоробро боронились, відбивали всі приступи ворога. Сам Чорногор бився, як лютий звір. Проте сили були нерівні. Мадярам пощастило подолати зовнішні оборонні спору-ди, й вони увірвалися в двір замка.

Мілота, щоб не потрапити живою в руки ворога, одяг-ла на голову шолом і, озброївшись, кинулась також у ла-ви оборонців замка. Пішла битися й сторожа, залишивши підземелля замка без охорони.

Цим скористався Коломан і вибіг зі своєї темниці. Знявши зброю з убитого воїна, він кинувся на допомогу своїм.

І коли йому на дорозі трапився молодий оборонець замка, він, після короткої боротьби, пробив його мечем.

Воїн впав, і шолом скотився з його голови. Коломан з жахом упізнав Мілоту. Він не витримав і тут же пробив собі груди мечем і впав поруч з коханою жінкою. Так їх і знайшли воїни Арпада після бою, коли всі оборонці замка були перебиті.

Дізнавшись, що сталося, Арпад у гніві наказав Боржавський замок цілком зруйнувати і зрівняти із землею. Лише купа руїн та рови навколо них на околиці села Вари в луковині Боржави зберігають про нього пам'ять вже понад тисячу років.










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua