Земляки Бандери згадали "Верховинця"

Ще на зорі ХХ ст. у Старому Угринові, невеличкому селі на Прикарпатті почав вчителювати виходець із Долинщини Василь Костів, згодом ще деякий час працював у сусідніх Бережниці та Калущині. Угринівцям він запам"ятався надзвичайним ентузіазмом на любов"ю до українського народного мистецтва: "орудував великим народним шкільним хором, студіював місцеві пісні, організовував театральні вистави". "Своєю кипучою енергією розбудив життя Калуського повіту".

Далі були театр "Руська бесіда" у Львові, гастролі по всій Галичині та Буковині, зустріч із Миколою Садовським та переїзд на Східну Україну.

Працюючи в театрі, Верховинець (такий псевдонім дав йому Садовський) водночас успішно закінчив теоретичний клас Музично-драматичної школи Миколи Лисенка під керівництвом проф. Г.Любомирського. В цей час подорожує всією Україною.

Поряд із хоровими творами Верховинець написав багато романсів та солоспівів на слова Лесі Українки, І. Франка, О.Олеся, П.Тичини, М.Рильського та інших українських поетів.підготував збірку "Весняночка", створив у 1930р. у Полтаві Жіночий хоровий театралізований ансамбль ("Жінхоранс"), з яким влітку 1936р. здійснив двомісячну гастрольну подорож по Далекосхідному краю. Ансамбль дав 75 концертів для воїнів Радянської Армії та Тихоокеанського флоту. Це було остання подорож у житті митця.

...Він був заарештований у грудні 1937р... 11 квітня 1938р. Військова колегія винесла смертний вирок...

Про життя та діяльність видатного земляка староугринівцям розповіли учасники самодіяльності Центру художньої творчості дитячо-юнацької молоді м. Калуша. На сцені вони відтворили ряд творів Верховинця написаних для дітей. Особливо сподобались глядачам пісні у виконанні вокалістки, вихованки студії "Орфей" Любові Капчук (представниці с. Берлоги, Рожнятівського району).

На згадку про зустріч юні митці подарували для Угринівського музею свою художні роботи, від господарів, у особі сільського голови- Тараса Федоріва одержали сувеніри та видання про Степана Бандеру та його малу батьківщину.

Василь Костів (Верховинець) як і його майбутній земляк Степан Бандера вірив в Україну, натхненно працював для свого народу, обравши засоби мистецтва. Як виявилось для людиноненависницької комуно-більшовицької системи – любити Україну було злочином.