Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Форум видавців   Богдан Ігор Антонич   повне зібрання творів   огляд   презентація

Перлина Форуму видавців у Львові – "Повне зібрання творів" Богдана Ігоря Антонича.

jurko | 19.09.2009 22:54

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
12

Голосів "проти"
4

До "Повного зібрання творів" Б. І. Антонича увійшли поетичні і прозові твори, поетичні переклади, лібрето опери "Довбуш", статті, листи, неопубліковані раніше фрагменти, документи, нотатки Антонича, які мають велике значення для осмислення багатогранної особистості письменника.

Перлина Форуму видавців у Львові – ''Повне зібрання творів'' Богдана Ігоря Антонича.
Одним із переможців конкурсу 16 Форуму видавців у Львові стало повне академічне зібрання творів одного з найвизначніших українських ліриків ХХ століття Богдана Ігоря Антонича. Знаменно, що упорядники та видавці встигли видрукувати книжку напередодні 100-річного ювілею письменника (який припадає на 5 жовтня 2009 року).

До "Повного зібрання творів" Б. І. Антонича увійшли поетичні і прозові твори, поетичні переклади, лібрето опери "Довбуш", статті, листи, неопубліковані раніше фрагменти, документи, нотатки Антонича, які мають велике значення для осмислення багатогранної особистості письменника.

Львівське видавництво "Літопис" разом із Львівським національним університетом імені Івана Франка насправді мають чим пишатися, адже повне зібрання творів Антонича вийшло друком уперше, вміщуючи понад 40 нових текстів. Всі твори подані за першодруками (або ж за рукописами) із максимальним збереженням мови автора.

Певною мірою видання можна вважати "сімейним" проектом, адже упорядником та автором коментарів є молодий науковець, аспірант ЛНУ Данило Ільницький, а ґрунтовну передмову написав його знаменитий дід, відомий літературознавець, член-кореспондент НАН України Микола Ільницький, один із тих, хто першими "відкрили" Антонича сучасному українському читачеві...

Окрасою книги є 32 повноколірні сторінки ілюстративного додатку з унікальними 5-ма світлинами Антонича, фотокопіями документів (свідоцтво про народження, свідоцтво зрілості, диплом магістра філософії та ін.), копіями рукописів, обкладинками збірок Антонича авторства Святослава Гординського, Володимира Ласовського, ілюстраціями за мотивами творів поета.

Презентація видання відбулася у рамках програми Форуму 12 вересня, в Італійському подвір'ї Львівського історичного музею і сама по собі стала значною культурно-мистецькою подією. Учасникам та гостям вона запам'яталася чудовими виступами ректора Українського Католицького Університету о. Бориса Ґудзяка, упорядника "Повного зібрання творів" Б. І. Антонича Данила Ільницького, професора, члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, кавалера ордена Свободи Ігоря Калинця.

Вірші Антонича прозвучали у виконанні письменника, літературознавця Віктора Неборака, народного артиста України Богдана Козака, заслуженого артиста України Юрія Брилинського та у авторській пісенній інтерпретації співака, композитора, перекладача Віктора Морозова.

Неповторну атмосферу спілкування з незримо присутнім тут геніальним лемком Антоничем підкреслили класичні мелодії струнного квартету Львівського камерного оркестру "Академія" під батутою Ігоря Пилатюка.

Модерувала презентацію Ірина Старовойт.

Сподіваюся, що повне зібрання творів Б. І. Антонича, яке, поза сумнівом, є знаковою подією літературного, літературознавчого життя та книжкового ринку України, знайде свого читача і поціновувача, тим більше, що завдяки фінансовій підтримці Львівської міської ради воно вже незабаром стане надбанням публічних та шкільних бібліотек міста.

На закінчення – улюблене:

РІЗДВО

Народився Бог на санях

в лемківськім містечку Дуклі.

Прийшли лемки у крисанях

і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії

крутиться довкола стріх.

У долонях, у Марії

місяць – золотий горіх.

КОЛЯДА

Тешуть теслі з срібла сани,

стелиться сніжиста путь.

На тих санях в синь незнану

Дитя Боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани,

сняться веснянії сни.

На тих санях Ясна Пані,

очі, наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,

спить слов'янськеє Дитя.

Їдуть сани, плаче Пані,

снігом стелиться життя.

(Богдан-Ігор Антонич. Збірка "Три перстені" )

І у виконанні Василя Жданкіна: www.pisni.org.ua/songs/228216.html

Довідка (Вікіпедія, преса): Богдан-Ігор Антонич (*5 жовтня 1909, Новиця – †6 липня 1937, Львів) – український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Народився у с. Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (тепер – територія Польщі) в родині священика Василя. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина.

Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. Антонич почав писати вірші ще дитиною. Він продовжував писати їх в середній школі, але тому, що школа була польська і що він перебував тоді майже виключно в польському оточенні, його юнацькі твори були написані по-польськи.

Упродовж 1920-1928 навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. "На цілу Лемківщину це була одинока гімназія, де вчили також і української мови" (М. Кудлик, однокласник Антонича).

Протягом 1928-1933 Антонич – студент Львівського університету Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті (спеціальність – польська філологія). Серед викладачів Антонича були літературознавці В. А. Брухнальський, Є. Кухарський, славіст В. Ташицький, філософ К. Твардовський, мовознавець Є. Курилович та ін. Антонич брав активну участь у роботі семінарів професорів Г.К. Ґертнера (польська мова), Ю. Кляйнера (польська література) та Я. Янува (українська (руська) мова та література), під їхнім керівництвом писав наукові роботи.

Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України, був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства "Прихильників освіти", наполегливо почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України.

Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі "Вогні". Потім він розміщував поезії у багатьох періодичних виданнях. Незважаючи на велику поетичну творчість і важкий процес засвоєння літературної мови, поет все-таки знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську та чужу літератури; робив переклади; писав рецензії; на сторінках преси сперечався про політичні та громадські справи; публікував сатиричні фейлетони та пародії, що в них виявив гостру дотепність; у "Дажбозі" вів літературну хроніку.

Крім того, він випробовував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новела "Три мандоліни" та великий фрагмент повісти, що мала називатися "На другому березі". Він склав лібретто до опери "Довбуш", що її мав написати Антін Рудницький.

Треба згадати і редакторську діяльність Антонича: він деякий час редагував журнал "Дажбог" і також, з Володимиром Гаврилюком, журнал "Карби". Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, навіть мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.

Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного запалення апендициту та наступного перитоніту, котрий лікарі все-таки здолали, перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало.

За життя поета окремими виданнями побачили світ лише три його збірки. Роком після смерті вийшло друком ще дві, підготовлені за рукописом. Решта творів Антонича була надрукована в різноманітних періодичних виданнях того часу, деякі так і не побачили широкого читача й зберігаються в особистому архіві поета.

Досі упорядники та видавці творів Антонича мали на меті насамперед ознайомити літературну громадськість із творчістю геніального лемка, а не зібрати повне видання. 1966 року Мікулаш Неврли у Пряшеві, а 1967 – Святослав Гординський та Богдан Рубчак у Нью-Йорку видали книги творів Антонича, однак повними їх можна назвати лише щодо передруку збірок (за невеликими винятками). У Радянській Україні, попри виразно негативне ставлення до постаті Антонича, 1967 року Дмитро Павличко упорядкував книжку вибраного Антонича, яка стала своєрідним вибухом у тогочасному літературному житті. Однак, так само як і пряшівське та нью-йоркське, видання 1967 року не претендує на вичерпність. У книжку за редакцією Д. Павличка не ввійшла низка творів, які написав Антонич поза збірками. Це ж стосується виданої 1989 року (упорядкування Д. Павличка, передмова М. Ільницького) книжки Антонича в серії "Бібліотека поета". 1998 року в Києві видано збірку Антонича (упорядник Л. Головата, редактор-упорядник М. Москаленко), яка сьогодні стала бібліографічною рідкістю.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua