Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації



Походження московської мови

МІФИ МОСКОВІЇ. МІФ ЧЕТВЕРТИЙ. ПРО СЛОВЯНСЬКЕ ПОХОДЖЕННЯ МОСКОВСЬКОЇ МОВИ ТА ЇЇ ДОМІНУЮЧЕ СТАНОВИЩЕ СЕРЕД СЛОВЯНСЬКИХ МОВ.


18
Рейтинг
18


Голосів "за"
21

Голосів "проти"
3

З наближенням виборів в Україні московська пропагандиська машина набирає обертів. Питання московської мови один з головних її "лохотронів" для виборців України. На жаль пересічний виборець вірить промосковським ЗМІ (інших немає). Тільки розвіяння московських міфів та знання власної історії врятує Україну.

Походження московської мови

Протягом сотень років Москва, знищуючи інші мови, створила міф про свою власну московську мову, присвоївши їй назву "російська" та доказуючи, що вона є істинно слов'янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалекти московської мови або діалекти, спотворені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені десятки різних "теорій", "наукових праць", "досліджень". Чи дійсно це так?

У 1957 році, у п'ятому номері журналу "Вопросы языкознания" на ст. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором М.Фаснером.

З 4-томного етимологічного словника О.Н.Трубачова він вибрав та проаналізував походження 10779 російських слів і дійшов висновку, що:

6304 слів, або 58,3%, є запозиченими з інших європейських мов;

1119 слів, або 10,3%, є невідомого походження;

3191 слово, або 29,5%, українського походження;

72 слова, або 0,8%, загальносхіднослов'янського походження;

93 слова, або 0,9%, російського, тобто московського, походження.

Щоб зрозуміти таку цікаву картину, треба знову повернутися на сотні років назад. За часів Івана Грозного в московській мові було тільки два руських слова: владика і злат.

В 1589 році в Парижі був виданий словник московської мови, в якому було тільки два руських (українських) слова.

В 1618 році, вчений лінгвист з Англії Ричард Джеймс нарахував в московській мові тільки шістнадцять руських (українських) слів.

У кінці ХVІІ століття німецький вчений Лудольф нарахував у московській мові сорок одне руське (українське) слово.

Як ми вже знаємо, Московія протягом сотень років була одним із улусів Золотої Орди, в якій спочатку панував світогляд китайської філософії, поширювалося християнство, існував іслам. Але коли пізніше татари прийняли магометанство, вони все одно ще деякий час продовжували дотримуватись толерантності китайського релігійного світогляду, в тому числі і старого язичницького світогляду, який їм велів боятись помсти чужих богів. Тому вони пітримували та захищали християнську церкву та священиків у Московії, де вживалась староукраїнська (руська) мова. (Навіть з 1250 р. по 1320 р. Митрополит московської церкви тримав свою катедру в столиці Золотої Орди Сараї, поруч зі ставкою Хана). Це дало змогу зберегти серед провідної верстви населення українську мову ще довгий час (звідси ці 30% українських слів). Але переважна більшість населення Московії була угро-фінно-татарського походження, для якого українська мова була чужа. До того ж, живучи сотні років відокремлено в непрохідних болотах та лісах угро-фінни, мали небагату мовну культуру. До речі слово "Москва" перекладається з фінської як "гниле болото". Вже після занепаду Орди татари масово почали переходили в християнство, часто примусово. Для прикладу: цар Борис Годунов – татарин, князі Хованський, Юсупов, Урусов, Салтиков, Ордин-Нащокін, Мансуров та багато інших теж були татарами. В.Ключевський писав, що в 16-18 століттях 57% московської провідної верстви були татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини московські правителі пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне, – це спадщина Київської Русі та її славна історія, щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія, а пізніше Росія. Тобто шлях до ідеї московітів – "Москва є ІІІ Рим" – лежав через Київ. Тому підкорення Києва за всяку ціну було і залишається основним завданням як минулих, так і сучасних московських правителів. Без Києва не може бути Росії. Московія – так, але не Росія. За словами Бабуріна, Україна – це єдине джерело генетичного і інтелектуального потенціалу Російської імперії.

Українські вчителі, священники, монахи заклали основи московської мови, в якій вживалась українська граматика М.Смотрицького. Але пішовши на мовний і культурний розрив з Україною, і не маючи можливості провести філологічну та інші реформи самостійно, оскільки не було кому, вони запросили собі на допомогу німців та інших європейців, які були присутні в усіх сферах життя та принесли з собою тисячі нових для Московії слів.

Москва запросила тисячі європейців, в основному німців, для розбудови своєї держави. Німці "винайшли" сучасну московську мову. Так Н.Греч склав граматику московської мови. Німець Ґрот уклав московський правопис та словник. В.Даль зібрав етнографічний матеріал, німець А.Гільфердінґ – мовний матеріал, німець Г.Бауер видумав їхню "варяжську теорію", німці Брокгауз і Ефрон видали першу інциклопедію і т.д. Німці створили московську технічну термінологію просто переписавши німецькі слова московськими літерами.

З часом німці та інші європейці перебрали правління Московією, але для них слов'янство теж було чуже, і вони продовжували по-варварськи нищити все немосковське. Для прикладу: Катерина ІІ – німкеня, Петро ІІ – німець, і так аж до 1917 року Московією правили німці під назвою династії Романових.

В.Даль, на замовленя московських правителів, уклав словник московської мови, який в оригіналі називався "Толковый словарь великорусского наречия русского языка", де під руським розумівся український. Але в майбутньому царська цензура змінила цю назву на "Толковый словарь живого русского языка". В.Даль, будучи лікарем за освітою, працював у міністерстві внутрішніх справ Російської Імперії "чиновником для особых поручений" при керівникові цього міністерства Л.А.Перовському. Він служив у міністерстві, яке, як відомо з попередніх розділів та історії, було основним душителем "инакомыслия" в "империи". Тому В.Даль не міг скласти правдивий словник московської мови. До того ж, з огляду на його європейське походження і те, що тогочасна московська мова була дуже бідна, він змушений був додавати багато німецьких слів, а інколи просто замінював українські слова на німецькі. Ще до нього, після війни з Наполеоном, в московську мову ввійшли тисячі французьких слів, які він, так би мовити "узаконив", внісши їх у свій словник. Тобто він створив своєрідне "есперанто" для Московії, яке складалося з українських, татарських, німецьких, французьких та слів інших народів. Для прикладу німецькі слова:

Абрикос – жерделя, бархат – оксамит, брюки – штани, брухт – покидьки, бунт – повстання, бурт – купа, вакса – мастило, вал – окіп, ванна – купіль, вахта – варта, гауптвахта – вартівня, горн – ріжок, гастроль – виступ, глазурь – полива, лозунг – гасло, лакей – прислужник, маклер – посередник, мундштук – цибух, орден – відзнака, офицер – старшина, пакгауз – комора, парта – лавка, патронташ – ладунка, пилигрим – прочанин, пушка – гармата, ранец – наплечник, траур – жалоба, фальшивый – підроблений, флюс – пухлина, флаг – прапор, флагшток – щогла, фон – тло, форпост – передова варта, фрахт – перевіз, футляр – коробка, шахта – копальня, швейцар – двірник, шельма – крутій, шина – обруч, шкатулка – коробочка, штемпель – тавро, штука – одиниця, штурм – наступ, штурман – стерновий, шулер – шахрай, палітурка-обкладинка, і інші.

Приклад французьких слів, які були взяті до московської мови:

Азарт – запал, аккомпанемент – супровід, амплуа – роль, анонс – оповістка, антракт – перерва, аплодисменты – оплески, апломб – самовпевненість, армия – військо, артилерист – гармаш, артист – мистець, ассортимент – набір, атака – напад, афиша – оголошення, баланс – рівновага, бандаж – перев'язь, барьер – перепона, бассейн – водойма, блондин – русявий, бокал – келих, бордюр – окрайка, брошюра – книжечка, брюнет – смаглявий, бульон – юшка, бутылка – пляшка, бюджет – кошторис, бюст – погруддя, вуаль – серпанок, галиматья – нісенітниця, гарантия – запорука, гардина – завіса, гарнизон – залога, девиз – гасло, департамент – відділ, деталь – подробиця, частина, диссонанс – розлад, эксплуататор – визискувач, экспорт – вивіз, элегантный – чепурний, этажерка – полиця, каприз – примха, карьер – каменище, квартира – помешкання, квитанция – посвідка, колонист – поселенець, команда – наказ, коммерсант – торговець, компания – товариство, компот – узвар, компрометация – знеславлення, констатировать – стверджувати, контур – обрис, конфеты – цукерки, костюм – вбрання, кошмар – жах, кулинар – кухар, курьер – посланець, магазин – крамниця, манеры – поведінка, манто – накидка, марш – похід, маршрут – розклад подорожі, медаль – відзнака, мемуары – спогади, мотив – спонука, оранжерея – теплиця, пейзаж – краєвид, персона – особа, пьедестал – підніжжя, поза – постава, престиж – повага, приз – нагорода, рапорт – звіт, режим – лад, резонанс – луна, результат – наслідок, репрезентабельный – показний, репрессия – утиск, ресторан – їдальня, ресурсы – засоби, запас, секрет – таємниця, серьезный – поважний, сигнал – знак, спектакль – вистава, стаж – досвід, табуретка – стілець, тираж – наклад, фаворитка – улюблениця, фамильярность – панібратство, флірт – залицяння, флакон – пляшечка, фонд – запас, формат – розмір, шалопай – гульвіса, шофер – водій, і т.д. Таким чином сучасний московський словник налічує біля 50 тисяч іншомовних слів. Про це ще Н.Некрасов написав сатиру "Розмова баріна з мужиком" в якій ні барін ні мужик один одного не розуміли, хоч і розмовляли на "одній мові". Тобто європейці, приїхавши до Московії, створили для себе своєрідний московський суржик (з точки зору корінного населення Московії), яким в 18-19 століттях володіло лише 1%-2% населення (про, що і писав Н.Нєкрасов).

Мало є народів на світі, які пов'язані з природою так близько, як народ український – від матеріальних виявів, як вишивки, писанки, квіти навколо хати і в хаті, музики та музичних інструментів і до духовних, як мораль, релігія, пісні.

На території сучасної України, на її родючих землях, проживали слов'янські племена, які належали до рільничої культури і творцями якої вони були. Пізніше під натиском обставин ці племена пішли на Захід і понесли з собою свою мову, звичаї, культуру і т.д. Початок осілого життя – це початок розвитку культури і землеробства в Європі. Землеробство одним із перших постало на землях сучасної України. Землеробство примушувало шукати пояснень природних явищ та змін, щоб їх передбачати й використовувати чи уникати. Весь кругообіг життя людей був пов'язаний з природою та порами року. Тому назви багатьох подій в житті людей, свят, традицій були відображенням цих змін. Особливо це можливо помітити в назвах місяців, які вживаются в українській мові та мовах деяких інших слов'янських мовах. Січень – сніг січе обличчя. Лютий – час, коли лютують морози. Місяці березень, квітень, травень засвідчують красу пробудження природи після зими. Червень, липень, серпень показують, які зміни відбуваються в природі влітку і як вінець усіх робіт – люди з серпами ідуть збирати врожай. Вересень, жовтень, та листопад показують, як змінюється природа, готуючись до зими. І нарешті, місяць грудень завершує рік, поля вже зорані, тільки видно грудки під снігом. Як цю слов'янську мовну культуру можна прив'язати до назв місяців, які були запроваджені в Московії? Январь, февраль, март, апрель і т.д.

Ці назви запозичені у Європи. Сюди також можна додати тисячі інших слів, які були введені в московську мову європейцями та багатьма іншими творцями цієї мови. Тому дивно звучать твердження минулих та сучасних московських шовіністів про те, що сучасна московська мова є істинно слов'янська, тисячолітня та має бути основною в слов'янському світі. Але чи може мати московська мова панівне становище серед слов'янських народів, якщо в ній понад 60% слів неслов'янського походження, і чи можна, щоб у її назві вживали слова "русь", "руський"? Деякі московити, які навіть проживши десятки років серед інших словянських народів не здатні освоїти їхні мови хоча б на рівні розуміння не говорячи про граматику, письмо та читання. Так, для прикладу, вже колишній посол Москви в Україні В.Чорномирдін, залишаючи Україну сказав, що він розуміє українську мову тільки на 80%, хоч приїхавши в Україну майже десять рків тому обіцяв її вивчити. Якщо головний посол "нашого старшого брата", під цим розуміється, що він освітчена та інтелектуальна людина, не здатний освоїти "братню" для нього мову, (і треба ж такому статись...) то що тоді говорити про більшість останніх московитів? Про яку "братність чи спорідненість" наших мов можливо говорити взагаі? Пітвердження того, що московська мова не є словянською, можна знайти в сучасному повсякденному житті, спілкуючись з іншими слов'янськими народами: поляками, словаками, чехами, болгарами, жителями колишньої Югославії та інш. Якщо кожний з них у якійсь умовно зібраній групі буде говорити тільки своєю мовою, то всі учасники зможуть зрозуміти про, що йде мова, за винятком носіїв московської мови, звісно, якщо носії московської мови не жили серед інших слов'янських народів. Якщо між дійсно словянськими мовами 50%-70% слів співпадають, або звучать зрозуміло один – одному, то в московській мові таких співпадінь дуже мало 5%-10%. Але в своїй шовіністий злобі вони доказують, що їхня мова базова а всі інші спотворені. Особливі і величезні зусилля вони докладають для приниження та знищення української мови. Одною з головних їхніх "наукових теорій" є те, що українська мова це спотворена польська. Як доказ цього один з "науковців чи дослідників" на одному з форумів, (http://forum.pravda.com.ua/read.php?4,205710801) надрукував "свій аналіз" де привів приклад біля 500 слів польських, українських і московських. Всі ці слова мають один корінь в українській і польській мовах, але повністю відмінні від московської мови. Ми можемо тільки уявити задоволення цього дослідника від проведенної роботи. Він (вона) думає, що "втер українцям ніс" та доказав спотворенність української мови. Але він зробив якраз навпаки. Він ще раз доказав, що московська мова штучна і ніякого відношення до словянських мов немає. Для доказу цього ми візьмемо лише декілька слів із інших словянських мов та московської в такій послідовності: українська, польська, чешська, сербо-хорватська, словенська, словатська, московська.

-але, ale, ale, ali, toda, ale, но

-аматор, amator, amatersky, amater, amateskih, amatersky, любитель

-байка, bajka, bajka, basna, fabula, bajku, сказка

-барва, barwa, barva, basa, barva, farba, краска

-блискавка, blyskawica, blesky, strele, blesky, молния

-вага, waga, vaha, teza, vaha, вес

-вечорниці, wieczornica, vechornytsi, vechornytsi, vechornytsi, vechornytsi, посиделки

-виняток, wyjatek, vyjimkou, izuzetak, razen, vynimkou, исключение

-вік, wiek, vek, starost, starost, vek, возраст

-гак, hak, hacek, zakacaljka, hook, hacik, крюк

-гній, gnoj, hnoy, gnoj, hnoj, навоз

-дзвін, dzwon, zvonek, zvonce, zvonce, zvoncek, колокол

-дорадник, doradza, radce, советник

-досить, dosyc, docela, posve, dokaj, docela, хватит, довольно

-займенник, zaimek, zajmeno, zamjenica, zamjenica, zameno, местоимение

-зараз, zaraz, nyni, sade, zdaj, teraz, сейчас

-зле, zle, zlo, zlo, zlo, скверно, плохо

-злодій, zlodziej, zlodej, lopov, lopov, zlodes, вор

-знову, znow, znovu, ponovno, spet, опять, вновь

-зрада, zrada, velezrada, izdaja, veleizdesa, velezrada, измена

-кошик, koszyk, nakupni kosik, kasarica, nacupny kosik, корзина

-крок, krok, krok, korak, korak, krok, шаг

-курча, kurcze, kurc, pile, priscanec, kurca, цыплёнок

-лан, lan, lan, lan, lan, lan, нива, поле

-мапа, mapa, mapa, mapa, zemljevid, mapa, карта

-місто, miasto, mesto, grad, mesto, mesto, город

-неділя, niedzeiela, nedele, nedjelja, nedelja, nedela, воскресенье

-око, oko, oko, oka, oci, oko, глаз

-папір, papier, papir, papir, papir, papier, бумага

-пекло, pieklo, peklo, pakao, pekel, peklo, ад

-призьба, pryzba, pryzba, pryzba, pryzba, pryzba, завалинка

(тут вживаються тільки латинські літери, через відсутність на моєму компютері інших, але кожна словянська мова має свої особливі літери. Також з огляду на те, що майже всі вони вживають латинські літери, яких менше ніж літер в українській мові, то існує деяка відмінність, як слово пишеться і читається. Інколи тяжко зрозуміти коли читаєш, але як тільки вони скажуть це слово, то стає відразу зрозуміло про, що йде мова)

Таким чином ці "дослідники" з шовіністичними мріями, маючи одні цілі на самій справі допомогли нам ще раз розвіяти їхній міф про словянське та домінуюче походження московської мови. (Подякуємо їм та побажаємо їм "успіхів" в цьому напрямку).

(До речі такі, але правдиві, не предвзяті дослідження про спільність та відмінність словянських мов між собою та московською, можуть бути чудовими темами для різних курсових, дипломних, докторських проектів. Те, що зробив в 1957 році М.Фаснер можливо повторити тепер. ВПЕРЕД! СТУДЕНТИ)

З огляду на те, що московська мова штучна, вийшло так, що у "великому і могучому" відсутні багато форм, які присутні в українській мові та інших дійсно словянських мовах. Якщо ми запитаємо сучасного жителя Росії хто ти, то він відповість: "я русский", тобто прикметникова форма. Але питання є, не чий ти або який, а хто ти є. В українській мові є відповідна форма. На запитання хто ти? буде відповідь "я росіянин". Також якщо ми запитаємо нашого дійсного брата білоруса, хто ти?, то він відповість: "Я білорус", але йому й до голови не прийде сказати "я білоруський". Це сталося, скоріше за все, за часів Петра І, коли він змінив назву своєї країни з Московія на Росія. Він наказав щоб усі жителі Московії при зустрічах говорили: ты русский, я русский. Так приживлялась жителям Московії, нова назва. Також ми знаємо, що в Московії ніхто не був вільний, що все, що було на території імперії, належало боярину, князю, а все разом царю. Тобто все живе і неживе було чиєсь. Вся Московія належала царю, але в новій назві держави не знайшлося форми, яка б описувала, хто є її громадяни. Цар і Росія виступають як одне і те ж, тому і всі її жителі є царські, русские, московські, тамбовські і т.д. Звідси і виникла форма "русский", яка говорить про належність чи залежність когось до чогось або когось. Таким чином, напрошується висновок, що всі жителі Московії-Росії оцінюються і називаються за приналежністю до території під назвою Росія, яка і є власником над ними. А в повсякденному житті цей власник представлений в образі президента, який і є їхнім реальним власником. На основі цього за сотні років у жителів Московії розвинувся тільки їм притаманний менталітет, комусь належати та мати "крепкую руку" над собою. Тобто їм не потрібно було шукати форму, яка б пояснювала, хто вони, позаяк їм у повсякденному житті потрібно було пояснювати, чиї вони, якої землі, якого барина, або якого царя холопи.

Сучасні "любителі" та "захисники" московської мови продовжують столітню практику Москви запозичати іншомовні слова, навіть якщо існують власні, так, для показу своєї нібито "особливої культури та інтелекту". Вони з гнівом будуть сперечатись та захищати свою московську мову, коли говориться про українську, білоруську чи інші мови сусідніх народів, але тут же ставати на "лапки" (чего изволите?) перед іншою мовою. Для прикладу. В центрі міста Харкова (і інших міст) стоїть великий будинок на якому великими літерами (з вогнями) написано "СИТИ ЦЕНТР". СИТИ перекладається з англійської мови як МІСТО, тільки написане російськими літерами. В багатьох країнах для туристів багато вивісок та оголошень дублюються іншими мовами (в основному англійською) і це є нормально. В даному разі це мусило бути "CITY CENTR". Але практично ніхто з поваги до своєї країни та своєї мови не принижує себе, пишучи іншомовні слова своїм правописом. Нам зрозуміла ситуація з українською мовою в Харкові, але це доводить "політичну штучність" проблеми російської мови в Україні чи де інде. Крім морального самоприниження "захисників" російської мови, цей "авторський самодебілізм" може привести до багатотисячних чи навіть багатомільйонних збитків. Що ж мається на увазі? Під "СИТИ ЦЕНТР" розуміється приналежність цього будинку чи навколишнього району до якихось бізнесових операцій, зустрічей, конференцій і т.д. При цьому ясно, що всі сторони, які беруть участь у переговорах, перебувають у рівних умовах, у т. ч. й іноземні делегації. Але проведення таких зустрічей у такому "СИТИ ЦЕНТР" ставить приймаючу сторону в заздалегіть невигідні і морально принизливі умови. Для іноземних гостей це означає, що вони є головні, і вони диктують свої умови (тобто ціни).

З подивом можна знайти багато інших таких прикладів – назв магазинів, підприємств, рекламних оголошень які пропонують "ВИКЕНД" (тобто час відпочинку) у Туреччині, "вкусные ЛАНЧИ", "Фитнес-центр" тощо. Новоспечені власники колись державних підприємств наввипередки демонструють якесь неприємне блюзнірство перед кимсь чи перед чимсь, міняючи відразу назви цих підприємств на імпортні. Чи може власник якогось підприємства, який з легкістю відмовляється від своєї материнської основи, претендувати на якесь політичне чи державне лідерство в цій країні?

Можна з певністю сказати, що через сто років праправнук якогось Кушнарьова, Колєснікова, Толочка, Бузини, Грача, Лося буде рвати на собі сорочку та доводити, що "СИТИ" "ЛАНЧ", "ФИТНЕС" та "ВИКЕНД" – це істинно російські слова. Ми розуміємо звідки "ростуть ноги" всіх цих "інтелектуалів".

6 листопада 2006 року гуманітарний віце-премєр України від Партії регіонів, Д.Табачник, договорився до того, що сказав: "Українська мова, економічно невигідна і культурно невиправдана, гальмує розвиток високого мистецтва і зазіхає на українську демократію". Як така людина загалом може бути на цій посаді?

Г.Квітка-Основяненко писав: "Коли українські молоді письменники змужніють, то вони доведуть, що московська мова – це лише дикунська говірка, порівнюючи її до української мови. Коли вони повитягують з московської мови все українське, то най-запекліший шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови. І справді, чи ж можна написати звичайнісіньку статтю московською мовою, не вживаючи немосковських слів та виразів? А українською можна. Українське красне письменство, а особливо поезію часом дуже важко перекласти якоюсь європейською мовою докладно і досконало, бо навіть ці багаті мови не мають багатьох досконалих українських форм слова і вислову".

На сьогоднішній день існує багато незаангажованих досліджень, як в самій Москві так і за її межами, про московську, українську та інші словянські мови, де на історичному, науковому, фонетичному рівні доказується, відмінність московської мови від всіх інших словянських. Сучасна літературна, штучна, московська мова, яка налічує тільки 200-300 років своєї історії, не має ні історичної, ні культурної спадщини. До 1917 року вона була мовою лиш декількох відсотків населення, в основному політичної, військової та економічної еліти імперії, яка була в своїй основі не московського походження. Почитайте ще раз твори Л.Толстого, де всі його герої говорять виключно французською мовою. Ситуація різко помінялась після 1917 року, коли більшовики ввели загальну освіту населення, через яку вже пройшло з десяток поколінь для яких московське "есперанто" стало рідною мовою. В цьому не має нічого злого чи поганого. Але коли це робилось і робиться з чисто з шовіністичними та колоніальними цілями, то це вже є зло. Так, Москвою, під час її "цивілізаційної місії", на території імперії були знищенні сотні унікальних, історичних, національних мов. Цей геноцид продовжується і по сьогоднішній день. Так в 2007 році держдума Росії прийняла доповнення до закону "Про освіту", яким відмінила вивчення національних мов, в школах РФ, з вересня 2009. Вся освіта в РФ базується на "великорусском преводсходстве" тобто шовінізмі, який принижує інші народи федерації і подає їх як другосортні. Всі підручники, які видавались в національних республіках, вилучаються з бібліотек та знищуються, в тому числі і українські. Як це нам знайомо!!!

За роки Незалежності України вже опубліковано багато, раніше заборонених в СРСР, але відомих по всьому світі, матеріалів про те, що територія України була колискою багатьох європейських та словянських мов. Це настільки обурює Москву, що вона йде на любі фальсифікації, активізує свою найпотужнішу пропагандиську машину, свої багаточисленні 5-ті колони по колишніх республіках. Але "процес пішов" і його можливо пригальмувати, але вже не зупинити.

НИНІШНЄ І НАСТУПНІ ПОКОЛІННЯ МОСКОВИТІВ БУДУТЬ СТОЯТИ ПЕРЕД СУДОМ ІСТОРІЇ ЗА ЗЛОЧИНИ ІВАНІВ, ПЕТРІВ, КАТЕРИН, ЛЕНІНИХ, СТАЛІНИХ, ПУТІНИХ та інших.

НАШЕ ЗАВДАННЯ ЗБИРАТИ ТА НАКОПИЧУВАТИ ФАКТИ ЦИХ ЗЛОЧІНІВ, ЇХ ОРГАНІЗАТОРІВ, ВИКОНАВЦІВ, ОСОБЛИВО 5-ТИ КОЛОННИКІВ ПО РЕСПУБЛІКАХ, ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО СУДУ НАД НИМИ.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua