Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Осиковий кілок в груди більшовизму

Юрій Шеляженко | 3.06.2008 12:06

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
2

Вистава за п'єсою Володимира Винниченка "Між двох сил" – оповідь про братовбивче побоїще, зчинене революціонерами та контрою в Україні у 1917-18 роках.

Осиковий кілок в груди більшовизму
1 червня в клубі одного з підрозділів внутрішніх військ МВС на Печерську відбулася вистава "Між двох сил" за п'єсою Володимира Винниченка. Точніше, не просто вистава, а курсова робота Катерини Чепури, студентки Київського національного університету культури і мистецтв.

Оповідь про братовбивче побоїще, зчинене революціонерами та контрою в Україні у 1917-18 роках, юній режисерці явно припала до душі. Тим більше, що пані Чепура давно є громадянською активісткою і її душа вічно палає у вогні політичних страстей. Це відобразилося в оформленні залу: по стінам були розвішані прапори різноманітних політичних сил, від "Нашої України" і УНП до БЮТ та "Партії регіонів". Таким чином підкреслювалося, що попіл давньої ворожнечі досі засмічує наші душі, а привид великодержавного шовінізму зіштовхує братів-українців лоб до лоба.



Режисер Катерина Чепура.

Автор п'єси також скоріше політик, ніж митець: колишній голова Генерального секретаріату Центральної Ради, лідер Директорії. Хоча своїм справжнім і головним ремеслом Винниченко вважав саме літературу.

* * *

Сюжет розгортається навколо "політичного розколу" сім'ї Сліпченків. Старий батько Микита Іванович, його сини Марко та Арсен б'ються за незалежність України на боці "Вільних козаків". Натомість його донька Софія та син Тихон стали більшовиками, хоча й підтримують національне відродження.



Тихон – батьку: більшовики не вороги нам!

Софія давно поїхала з батьківського дому до північної столиці Росії, стала артисткою Петроградського державного театру і полишила Панаса, друга дитинства, який досі закоханий у неї. Тоді він був поетом і зацікавив її марксистськими ідеями, а після розлуки оженився на її сестрі Христині й став простим столяром. Софія допомагає більшовикам захопити владу в Україні, а Панас давно зрозумів небезпечність комуністичної орди і не хоче мати справу з "червоними".



Панас і Софія: люблять один одного, але постійно сваряться.

Отже, Софія повертається у батьківський дім. Не просто в гості: вона привезла місцевим більшовистським ватажкам Грінбергу й Семяннікову гроші та наказ починати повстання. Вільні козаки дізнаються про це, і троє чоловіків з розколотої сім'ї беруть рушниці, йдуть протистояти бунту. Та військо охоплено зрадою: деякі гарнізони оголосили нейтралітет, а зрадники-"сагайдашники", що вважалися найбільш патріотичним загоном, заманюють козаків ближче до казарм і розстрілюють впритул. Поки триває розгром національно-патріотичних сил, Панас стругає дошки і робить якусь полицю. Коли у нього питають, як може він працювати, поки брати воюють, він кричить: "Тільки так і можна!".



Софія – ватажкам більшовиків: я за соціяльну революцію!



Більшовики вломилися у хату Сліпченків, щоб арештувати "вільних козаків".

До влади приходять більшовики. І виявляється, що їм чуже все українське. Вони розмовляють тільки російською мовою та силують до цього інших. Характерна сцена:

ПОДКОПАЄВ. (Дивиться на портрет Шевченка.) А почему эта контрреволюционная икона висит здесь до сих пор? Убрать ее к черту оттуда! (Рушницею сильно б'є по рамі й збиває портрет на землю. Протикає багнетом лице, настромлює, крутить і одкидае в куток.) Эта хохлацкая морда мне надоела, наконец. Везде торчит.

Батько та двоє братів заарештовані. Софія плаче і марно молить про помилування своїх більшовицьких друзів: вони твердо вирішили розстріляти кожного, хто має стосунок до "вільного козацтва". Розстрілами керує той же Подкопаєв. Жінки і дівчата кидаються йому на груди, декому широким жестом заявляє "вы свободны" і доручає двом червоноармійцям "супроводити": результат однаковий й для них – постріл й підла смерть.



"Вы свободны. Идите, вам дадут сопровождение..."

Панас підказує коханій, що заарештованих родичів можна врятувати тільки одним способом: давши хабар більшовику Грінбергу... своїм тілом. І навіть після цього Грінберг вирішує врятувати лише батька Софії, а її брата наказує вести на розстріл. Сам Панас йде у вільні козаки, які отримують підкріплення і проганяють більшовиків. Тихон тікає з ними, Софія залишається на батьківщині, але батько вже ненавидить доньку і хоче віддати її під козацький суд. Тоді Софія стріляє собі в груди з пістолета, подарованого Тихоном на прощання...



Маленька Лада – символ відродження України після революційних страхіть початку минулого сторіччя.

* * *

Реалістичність та переконливість вистави були такими, що глядачам іноді доводилося витирати сльози на щоках. Дух старого часу оповивав і глядацький зал: гасло "Тобі, Батьківщино, нашу ратну службу" над сценою; червона бархатна завіса, що не хотіла відкриватись, бо в радянські часи все найважливіше відбувалося за завісою; зрештою звукорежисер майстерно підібрала старі мелодії й навіть уривки виступів Леніна...

В кінці вистави актори винесли червоний гроб з серпом і молотом на парчі, а наймолодша акторка Лада Свистович (донька екс-мера Ірпеня) урочисто розвернула український прапор. І залунав гімн України, якому стоячи підспівували всі глядачі.



На обговоренні після вистави прозвучало чимало похвал, хоч хтось мудро застеріг від використання штампів та молодечого запалу й політичного радикалізму. Журналіст видання "Власть денег", історик за освітою Дмитро Шурхало несподівано для всіх назвав спектакль вкрай невдалим "агітпропом", починаючи зі сценарію, та порадив режисеру для "об'єктивності" перемішати уривками оповідь Винниченка з твором Островського "Как закалялась сталь". Втім, інші критики з такою оцінкою не погоджувались. Більше того – як виявилось, цей спектакль вже бачив Богдан Ступка і запропонував трупі виступити на малій сцені свого театру.

* * *

Володимир Кирилович Винниченко

"МІЖ ДВОХ СИЛ"

Курсова вистава Чепури Катерини

Микита Іванович Сліпченко – Клименков Андрій

Гликерія Хведоровна – Воронова Маргарита

Софія – Бондаренко Ірина

Христя – Мандрук Юлія

Тихон – Сірик Ян

Марко – Боровський Денис

Арсен – Микитенко Петро

Панас Антонович – Гладкий Володимир

Сємянніков – Мікусевич Олександр

Грінберг – Ліхтанськип Юрій

Подкопаєв – Бичков Павло

Дівчинка – Свистович Лада

Гімназистка – Палієнко Юлія

Матір гімназистки – Колібабчук Лариса

Монашка – Шовкун Людмила

Большевики/красногвардійці – Вишинська Лілія, Спільний Дмитро, Іванов Ігор, Демков Сергій.

Музичне забезпечення – Коміссарова Наталя.

Викладачі практичних дисциплін:


Мовчан Віра Петрівна

Юдова-Романова Катерина Володимирівна

Чайковський Дмитро Семенович

Коваль Микола Олексійович

Муравицький Юрій Адольфович

Пацунов Валерій Петрович

Постановча частина -

Сергійчук Лариса Григоріївна

Селезньова Галія Ахтямівна

Биченко Нінель Антонівна

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua