Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Книги для дітей

Киянка | 18.03.2008 15:55

7
Рейтинг
7


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
1

Цензура і свобода слова (зокрема, друкованого, для дітей) – це не обов"язково антонімічні поняття. Є чи нема офіційної цензури – а батьки, які хочуть добра своїм дітям, мають спершу вибирати для дітей та навчити вибирати їх. Це, між іншим, захоплююча справа!

Книги для дітей
Ділюся нашим досвідом – може, комусь стане у пригоді, наштовхне на власні експерименти.

Доцільно складати свій список "добрих книжок" для своїх дітей. Даремно сподіватися, що на певний момент дитина вже сама в усьому розбиратиметься – і хай читає та слухає все. Звісно, варто тільки заохочувати самостійність суджень та вибору, але гарна нива не виросте серед наступу будяків, якщо зерно – хороше, та нема достатнього догляду.

Я щаслива, що зі мною так вчиняли. В дитинстві я читала страшенно багато, а ще й перечитувала по сто разів особливо улюблені книги. Навіть в мене була така папка, де я довго збирала різні записи, вибіркові "конспекти" та свої думки з приводу прочитаного, були там ще й картки з характеристиками тих літературних (а часто це були й історичні) героїв, які мені тим чи іншим подобалися, були близькі. Карток було чимало, на них стояло на кожній більше "+", але були й "-":).

Пам"ятаю, як сприймалися різні книжки, сюжети й герої. По-перше, відвертої мури я не читала (ця звичка зберіглася, хіба іноді мушу: (). До мури зараховувалося все некорисне й таке, що чуже й не має бути прочитане для того, щоб розбиратися в... ну, самі розумієте;). Зокрема, в чорний список попадала не обов'язкова для школи совкотня, чорнушні мазо-садо шукання загадки відомо-чиєї душі (крім хіба що необхідного того – щоб знати;)), типові (на жаль, серед інших типових вітчизняних жанрів) "українські плачі", бульварні писалова незалежно від часу-місця створення та аффтара.

По-друге, те, що читалося, вже як правило прочитали батьки та інші старші, й читання або відбувалися разом, або жваво обговорювалися. Як я вдячна всім своїм, які дуже багато, значно більше за "середній показник", займалися зі мною цим та всім іншим! Мене ненав'язливо вчили сприймати ВСЕ доцільно, дошукуватися корисного самій, та вміти так само діяти у свою чергу. Правда, не завжди обов'язково робити це підпільно:), можна часом і не приховувати особливо, чого хочеш добитися;). З моєю дитиною я із задоволенням застосовую весь наш виховний арсенал:), ще й пояснюю, що, як і чому.

Так от, я дуже рано стала аналізувати сюжети. Навіть, скажімо так, ще раніше вловлювала їх "ідеологічне спрямування", коли ще й слів таких не знала:). Просто – відчувала, що тим чи іншим хоче досягти автор, куди спрямувати думку читача, що йому прагне "вкласти". Ну, спадкове це в нас:). Але таке цілком може досягатися й цілеспрямованими зусиллями.

Люди, це дуже важливо! Адже література (й історія) – це той матеріал, який є, у своєму різноманітті, "готовою" для батьків "сировиною" для світоглядного спрямування дітей. І не кажіть, що вони чомусь не читають (значить, не встигли спрямувати й зацікавити). Треба встигати, або вже більшими зусиллями – "наздоганяти", якщо не хочете, щоб з них виростало... Це – принципове питання в першу чергу батьківських ціннісних пріоритетів. Вимагайте більшого перш за все – від себе, і якщо це робити в рамках дійсно важливого й потрібного – все вийде! Правий був Сковорода: "Все справді потрібне дається людині легко, якщо вона не обтяжує себе зайвим"...

Мені старалися давати все справді потрібне краще – й вчили робити так само в мою чергу. Не завжди виходить: (, але це до всього ж і дуже цікаво. Якщо в тих чи інших в цілому корисних, потрібних книжках трапляються моменти, шкідливі чи неоднозначні для світоглядного становлення – звертаю увагу доньки, питаю "наводними", чи сама помітила, обговорюємо. Нові (для мене) книжки просто так, без ознайомлення – для дитини не купую. Проглядаю навіть сучасні енциклопедичні, бо й там бувають шкідливі ляпи (увага, особливо в перекладних з російської, в перевиданнях на основі совкових!). Спонукаю її саму розбиратися – наче, виходить, слава Богу. Зараз купую чи беру в бібліотеках книжки для доньки бажано в українському перекладі (якщо автор, зрозуміло, писав іншою). Можливо, особливо деякі іншомовні перли і "перли" варто давати в оригіналі. Але – обережно! – і в сучасних україномовних виданнях є ганебні повтори совкових "перекладів", залишися й ряд українських казок, інтерпретованих на пролетарсько-атеїстичний лад:).

От мені цікаво, як в якій країні перекладають і видають зараз (втім, і раніше) відомі казки Андерсена, братів Грімм, українські казки й легенди (якщо є) – бо в радянських виданнях та деяких тупо перевиданих вже в незалежній Україні є такі "переклади", від яких напевно шановні автори у домовині перевертаються (це нам розповідали колись на кухні самі деякі тодішні перекладачі): наприклад, там всі багаті – ледачі та погані, бідні – добрі й кмітливі, от тільки не зрозуміло до пуття, чого ж тоді перші – багаті, а інші – хронічно бідні:).

З дитинства я більше зачитувалася історичними романами, пригодницькими, вибірково – мемуарною літературою, також – добротними детективами, й дуже багато – енциклопедичними виданнями. Історичні твори подобалися тим більше, чим були достовірнішими, й читалися часто паралельно з відповідною науковою літературою. Легенди, що йшли наступним "рангом":), подобалися більше, ніж казки, а з казок – більше київські (про зміїв, героїв) та західноєвропейські.

Але і в деяких останніх я ще в ранньому дитинстві, бува, вловлювала якусь чужородну "нєпонятку". А була вона в тому, що, наприклад, у "Кресалі", мало того, що принцеса якась... гм... не зовсім принцесна, але й – чому це вона так зраділа, коли її батьків у фіналі розтерзали великі собаки?

Пам'ятаю, як я звернулася за поясненням до своїх батьків, вони спершу ржали, потім плювалися, потім дзвонили знайомим перекладачам, а потім вони разом спільними зусиллями пояснювали мені особливості совкового перекладу, і звідки глибші корені ростуть...

Тоді ж я звернула увагу на особливості російських казок – знаєте, які? Там часто найліпше влаштовувався молодший кмітливий брат-дурень, а царські доньки часто ледачі та взбаламошні дури. І скарб часто викрадався з-за тридевя'ть земель, що, своїх слабо було наробити?:)

А як Вам творчий "переклад" Бременських музик? А гімн совкових бременських музик? Це взагалі – супер-ілюстрація, ось як ми його співали на шкільному КВНі:

"Нічего на свете лучше нету,

чем бродить ордой по белу свету,

тем, кто в стае – не страшньі тревоги,

ми уроем все подряд дороги..."

Тоді наша команда старшокласників, називалася, правда, "Первобьітние люди", а не так, як деякі її члени називали точніше, приколюючись між собою...

Тепер я із задоволенням обговорюю зі своєю дитиною такі моменти, й мені подобається, як вона сама все вірно сече:). Читає вона приблизно стільки ж часу, як і я в її роки, те ж зі старого, що і я, теж багато – "поперед віку", а це, до речі, не лише книжки, а й українські аналітичні газети, які, не жаль, небагато дорослих "тягнуть". Донька має вже у свої 12 років більше десятка наукових та суспільно-політичних публікацій. А перечитувати норовить чимало такого, що я й сама часом, замість працювати: (:)...

Серед останніх, тих, що нові, – наприклад, Толкієн (з "Хроніками Нарнії", на жаль, трохи запізнилися, буде вже читати як дорослу казку:)) та Ролінг. Щодо Поттеріани, можливо, в когось є сумніви. Так я як релігієзнавець заявляю: якщо дитину виховувати належним чином, в неї не станеться "завіхрень" від Гарі Потера, натомість вона матиме шанс увібрати просто викладені, дуже корисні для здорового світоглядного розвитку мислевіруси;), які не суперечать євангелію, хіба в деяких деталях потребуватимуть "паралельного" читання й вдумливих коментарів.

З українських книжок, на жаль, нового такого небагато поки що, а те, що є – переважно для менших. З обережністю доводиться давати українські історичні романи в красивих обкладинках і здебільшого з недитячим розміром шрифту, на кшталт препарування хрещення Київської Русі, Роксолани чи Хмельниччини – й навіть не через часом вільне трактування історії, а через деякі дуже сумнівні в плані корисності, не завжди Наші світоглядні, геополітичні акценти. Серед відносно нового (раніше майже недоступного чи малодоступного) – радію шедеврам Наталени Королеви. Вони порівняно пізнувато за моїм віком потрапили мені до рук. Ця авторка – й сама дуже цікава людина, й книги її цікаві. Її історичні романи правдиві й непримітивні, досить корисні для виховання широти й глибини світоглядного сприйняття, патріотичні, а як вона відчула автентичний Київ ("Старокиївські легенди" – куди там деяким відомішим класикам)!. Зараз її твори включені в шкільну програму, але надто побіжно, коротко-оглядово (в додатковому списку), хоча в списку основному є, скажімо так, менш вдалі як основні.

От зараз в інтернеті просто знайти сучасні програми з різних предметів, які нині викладаються в Україні. Варто батькам цікавитися, зокрема – і з літератури. Нині стало трохи менше творів з "українськими плачами", але й нового чи порівняно нового можна було б більше кращого включити. На диво мало Винниченка, до речі. Андруховича не бачила (сама тільки познайомилася, дитині не купуватиму). Цікаво, чи буде Забужко?

Але найнадійніше за потоком всього, що дістається дитині, знайомитися самотужки, й розбиратися разом. Ви ж не кинули б дитину, хай і вже навчивши її плавати, у ближній вир, де поруч рідних джерел живої води та сприятливих течій є згубні припливи та отруйні ділянки, де, крім дружніх і рідних створінь, плавають агресивні хижаки-чужаки, свої мутанти, прилипливий непотріб? Краще разом опановувати рідний простір для його очищення, разом долаючи перешкоди, навчаючи гуртуванню зі своїми, розширенню їх кола, смаку розпізнавання та справжньої боротьби, без якої не буває становлення сильної успішної людини – вправного, справедливого, доброго господаря своєї землі, свого часу і своєї долі.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua